Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2015 року, до якої приєдналася ОСОБА_3,

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його права користування житловим будинком, співвласником якого він є.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є співвласником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1.

У будинку зареєстровані та проживають відповідачі, які перешкоджають йому вільно користуватись належною йому власністю, в зв'язку з чим він змушений проживати за іншою адресою.

Також зазначав, що внаслідок неправомірних дій відповідачів йому завдано моральної шкоди, яку він оцінив у 25 000 грн і яку просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь.

Рішенням Центрального районного суду від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 1000 грн з кожної у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2015 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволені позову.

До касаційної скарги ОСОБА_2 приєдналася ОСОБА_3

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга та заява про приєднання до касаційної скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідачів на користь позивача моральну шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із обґрунтованості позовних вимог.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2010 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано право власності Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 за кожним.

За нотаріально посвідченим договором дарування від 16 квітня 2009 року ОСОБА_2 подарувала належну їй Ѕ частину вказаного будинку

ОСОБА_5, яка відповідно до свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_1) від 8 червня 2010 року змінила прізвище на ОСОБА_3.

У будинку АДРЕСА_1 зареєстровані

ОСОБА_3 з двома малолітніми дітьми та ОСОБА_2 (колишня дружина ОСОБА_1.) зі своєю родиною.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають ОСОБА_1 у користуванні належною йому Ѕ частиною будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2013 року усунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні майном шляхом зобов'язання надати йому ключі від вхідних дверей та вселено ОСОБА_1 у спірний будинок.

Як убачається з ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2014 року, постановленої у справі № 490/62/14-ц, починаючи з весни 2007 року ОСОБА_1 фактично проживає у АДРЕСА_1, Ѕ частина якої належить йому на праві власності. Рішення про вселення позивача у будинок АДРЕСА_1 не виконано.

Таким чином, протиправна поведінка відповідачів, яка полягає в порушенні права власності позивача, встановлена судовими рішеннями, що в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи.

Отже, з'ясувавши всі обставини справи й надавши їм належну оцінку, суди на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України дійшли обґрунтованого висновку про те, що внаслідок зазначених вище неправомірних дій відповідачів позивачу завдано моральної шкоди. Між неправомірними діями відповідачів та моральною шкодою, завданою позивачу, є причинний зв'язок, а тому вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Визначаючи розмір шкоди у сумі 1 000 грн з кожного з відповідачів, суди врахували характер спірних правовідносин, ступінь вини відповідачів та принцип розумності.

Такі висновки судів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Під час вирішення спору судами правильно визначено характер спірних правовідносин, правильно визначено норму права, яка регулює спірні правовідносини, та надано належну оцінку усім доказам, зібраним у справі.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєдналася ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2015 року залишити без змін.