Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Парінової І.К.,

Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, за касаційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2015 року,

У травні 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 січня 2011 року відповідач, керуючи автомобілем "Газель", не забезпечив технічно справний стан автомобіля, внаслідок чого відірвались задні колеса, що спричинило пошкодження автомобіля "Дачія", що належить ОСОБА_3

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2011 року ОСОБА_2 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому позивачем відшкодовано шкоду ОСОБА_3 у розмірі 13 078 грн 75 коп.

Позивач просив стягнути з відповідача суму матеріального збитку у розмірі 13 078 грн 75 коп. та витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 200 грн відповідно до умов контракту.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2015 року, позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 6 000 грн.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15.

Установлено, що 16 січня 2011 року о 04 год. 50 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Газель", державний номерний знак НОМЕР_1, на 105 км автодороги Бориспіль - Запоріжжя, не забезпечив технічно справний стан автомобіля, внаслідок чого відірвались задні колеса, що спричинило пошкодження автомобіля "Дачія", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3

Матеріальний збиток завданий власнику автомобіля "Дачія" державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 внаслідок його пошкодження складає 13 078,75 грн, відшкодовано моторним (транспортним) страховим бюро України.

Відповідач на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів.

Отже, ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням фактичних обставин справи та норм матеріального права які регулюють спірні правовідносини дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2015 року залишити без змін.