головуючого Гвоздика П.О., суддів: Євтушенко О.І., Мартинюка В.І., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 22 липня 2015 року,

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 19 січня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АК Промінвестбанк") та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 92, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 21 285 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 15 січня 2014 року.

17 грудня 2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого останній отримав право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за договором від 19 січня 2007 року № 92.

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 155 242 грн 92коп.

Рішенням Кіцманського суду Чернівецької області від 04 травня 2011 року з ОСОБА_6 стягнуто на користь ПАТ "АК Промінвестбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 442,06 доларів США та 10 340 грн 40 коп.

У зв'язку з невиконанням боржником судового рішення, позивач просив стягнути з нього на свою користь заборгованість за відсотками у розмірі 4 888,43 доларів США, що еквівалентно 77 084 грн 99 коп., заборгованість за комісією у розмірі 153,29 доларів США, що еквівалентно 2 417 грн 21 коп., та пеню у розмірі 5 741,12 доларів США, що еквівалентно 90 530 грн 95 коп.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 22 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивачем не надано доказів повідомлення боржника про перехід права вимоги за кредитним договором до нового кредитора. Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивачем не заявлені вимоги про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України.

Судами встановлено, що 19 січня 2007 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 92, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 21 285 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 15 січня 2014 року.

17 грудня 2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого останній отримав право вимоги за кредитним договорами, у тому числі і за договором від 19 січня 2007 року № 92.

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 155 242 грн 92 коп., яка рішенням Кіцманського суду Чернівецької області від 04 травня 2011 року стягнута з ОСОБА_6 на користь ПАТ "АК "Промінвестбанк" у розмірі 14 442,06 доларів США та 10 340 грн 40 коп.

Позичальник не виконав зазначене судове рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом ч. 3 ст. 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника сплати проценти за користування грошима, передбачені ст. 1048 ЦК України, та суму, передбачену ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-369цс15.

Апеляційний суд всупереч тому, що банк заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом у зв'язку з невиконанням ним судового рішення, дійшов помилково висновку про те, що позивачем могли заявлятися тільки вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але такі вимоги не заявлялись.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Листом від 12 січня 2015 року № 1144 ОСОБА_6 повідомлено, що 17 грудня 2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого останній отримав право вимоги за кредитним договорами, у тому числі і за договором від 19 січня 2007 року № 92.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_6 письмово звертався до нового кредитора з вимогою надати йому докази переходу права вимоги, в свою чергу у справі наявні фотокопії договору відступлення права вимоги та витяг з реєстру позичальників до договору про відступлення права вимоги, однак суди зазначених доказів до уваги не прийняли, не зробили висновку про допустимість доказів, якими є незасвідчені фотокопії, та зробили передчасний висновок про відсутність доказів переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором.

Разом з тим договір відступлення права вимоги укладений 17 грудня 2012 року, тобто після ухвалення рішення про стягнення заборгованості з боржника. Однак неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

З огляду на викладене суди не перевірили, які вимоги були передані новому кредитору, їх розмір, чи проводилась заміна сторони виконавчого провадження (ст. 378 ЦПК України), що є визначальним при вирішенні питання як про складові заборгованості, так і про її розмір.

Посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 не може бути належним, оскільки Верховний Суд України зазначав про необхідність застосування положення про строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України у контексті ст. 267 ЦК України. Разом з тим матеріали справи не містять заяви відповідача, наданої до ухвалення рішення у суді першої інстанції, про застосування такого строку.

При ухваленні рішення суди попередніх інстанцій не надали оцінки всім доказам у справі, повно та всебічно не з'ясували всіх обставин справи та передчасно дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, чим допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" задовольнити.

Рішення Кіцманського суду Чернівецької області від 28 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 22 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.