розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів за договором депозитного вкладу.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 240 120 грн 50 коп. та 485 544,09 дол. США.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (стаття 57 ЦПК України).

Частиною 1 статті 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (частина 1 статті 60 ЦПК України).

Задовольняючи позов ОСОБА_4, апеляційний суд враховуючи вимоги ст. ст. 1058, 1060 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про порушення ПАТ КБ "ПриватБанк" прав позивача на вільне володіння та користування належними їй грошовими коштами, що є підставою для їх стягнення. Також ПАТ КБ "ПриватБанк" не спростувало доводів позивача про те, що між сторонами по справі були укладені зазначені договори банківського вкладу, відкривалися відповідні рахунки за цими договорами, грошові кошти були зараховані до банку (а. с. 10, 11). Крім того, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням, тощо.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційним судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ