розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської міської ради, третя особа - комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 31 серпня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4, яка є його тіткою, на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України він є спадкоємцем після померлої ОСОБА_4 Інші спадкоємці відсутні. Зазначає, що він позбавлений можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документа на житловий будинок. Просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 31 серпня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням норм ст. 1266 ЦК України, виходив із того, що за позивачем слід визнати право власності на спірний будинок у порядку спадкування за законом, оскільки племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що до участі у справі не було залучено ОСОБА_5, який зазначив, що спірний спадковий будинок є спільною сумісною власністю його та померлої ОСОБА_4, а тому наявний спір про право.

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 23 вересня 2010 року ОСОБА_4 5 жовтня 2010 року було видане свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. ОСОБА_6, який є рідним батьком ОСОБА_4 та батьком позивача у справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач зазначає, що він є племінником померлої ОСОБА_4, тому 13 лютого 2013 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. від 25 листопада 2013 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на це нерухоме майно.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2013 року встановлений факт проживання ОСОБА_5 з померлою ОСОБА_4 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З урахуванням наведеного вище рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що свідоцтво про право власності на спірне спадкове майно було видане померлій у період її спільного проживання з ОСОБА_5, а тому існує спір про право цивільне.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом. Апеляційний суд усунути такі порушення суду першої інстанції не може, оскільки не наділений такими повноваженнями, позовні вимоги уточнюються у суді першої інстанції.

За таких обставин суду першої інстанції слід залучити до у часті у справі відповідачем ОСОБА_5, який подавав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, у якій зазначав, що його не було залучено до участі у справі, спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю його та померлої ОСОБА_4, а апеляційний суд не наділений такими повноваженнями.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу вимог ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 31 серпня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.