розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою Білокриницького Олександра Володимировича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, мотивуючи його тим, що 12 вересня 2014 року між нею та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПАТ "СК "Українська страхова група") був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого застрахувало транспортний засіб - автомобіль марки Chevrolet Camaro, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, на строк із 13 вересня 2014 року до 12 вересня 2015 року, який належить позивачу. Загальна премія була погоджена у розмірі 29 760 грн та була сплачена страхувальником на користь страховика.

17 листопада 2014 року автомобілю ОСОБА_4 було завдано пошкодження. 18 листопада вона звернулась до ПАТ "СК "Українська страхова група" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. На виконання попередньої домовленості щодо необхідності проведення ремонтних робіт спеціалізованою станцією технічного обслуговування (далі - СТО) та на виконання умов договору страхувальник ініціював проведення технічного огляду автомобіля на вказаній СТО з метою встановлення вартості ремонтних робіт та запасних частин, що потребували заміни. За результатами проведеного технічного огляду було встановлено, що вартість ремонту автомобіля буде складати 53 559 грн.

У відповідності до умов договору страхування, ОСОБА_4 звернулась до ПАТ "СК "Українська страхова група" з проханням погодити проведення ремонту автомобіля на спеціалізованій СТО та визначити розмір страхового відшкодування у сумі 53 559 грн. Відповідач в усному порядку повідомив страхувальника про те, що сума страхового відшкодування є занадто завищеною та не може бути виплачена у повному обсязі.

В подальшому відповідач запропонував укласти договір від 16 грудня 2014 року в якому розмір відновлюваного ремонту встановлений у сумі 27 864 грн 47 коп. Розмір страхового відшкодування визначений страховиком у сумі 21 690 грн 20 коп., запропоновано виплатити двома частинами: перша частина страхового відшкодування у розмірі 10 210 грн 56 коп. виплачується страхувальнику готівкою з каси страхової компанії; друга частина страхового відшкодування у розмірі 11 479 грн 64 коп. сплачується страхувальнику після надання документального підтвердження страхувальником здійснення витрат на відновлювальний ремонт та надання деталей, вузлів, агрегатів, які зазначені в угоді щодо приймання-передачі пошкоджених деталей.

Крім того, одночасно з договором про розмір суми страхового відшкодування, страхувальник отримав для підписання угоду щодо приймання-передачі пошкоджених деталей, у відповідності до якого

ОСОБА_4 зобов'язано передати на користь страховика деталь - бічну раму ПР в ЗБ, вартістю 8 927 грн. Отже, виплата другої частини страхового відшкодування ставилась в залежність від передання позивачем заміненої деталі.

Згідно запропонованого ремонту СТО Mercedes-Benz, з яким погодився відповідач, деталі кузова автомобіля не мінялись, здійснювалось лише приведення їх в придатний вигляд шляхом рихтування та фарбування пошкоджених деталей без їх заміни, а тому виконати умови додаткового договору щодо передання заміненої деталі ОСОБА_4 не мала б можливості.

ОСОБА_4 неодноразово в усному та письмовому порядку зверталась до співробітників ПАТ "СК "Українська страхова група" з питанням пояснити чому саме страхувальник повинен повертати зазначену деталь. Проте, вказані звернення залишені страховиком поза увагою.

Вважаючи свої права як страхувальника порушеними, позивач звернулась 21 січня 2015 року до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з відповідною скаргою.

За результатами розгляду скарги страхувальника, Нацкомфінпослуг було складено акт про порушення страховиком законодавства у сфері фінансових послуг щодо неприйняття ним у встановлений строк рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування чи рішення про відмову у виплаті такого.

Листом від 5 березня 2015 року вих. № 03/1378 ПАТ "СК "Українська страхова група" відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування. Враховуючи викладене, позивач просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_4 до ПАТ "СК "Українська страхова група" про стягнення страхового відшкодування задоволено.

Стягнуто з ПАТ "СК "Українська страхова група" на користь ОСОБА_4, страхове відшкодування в сумі 57 829 грн 51 коп., витрати за проведення дослідження в сумі 1 016 грн 40 коп., пеню в сумі 10 623 грн 20 коп., інфляційні втрати в сумі 22 312 грн 86 коп. та 3 % річних в сумі 950 грн 62 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, Білокриницький О.В., який діє в інтересах ПАТ "СК "Українська страхова група", звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2015 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Сторони договору передбачили серед страхових ризиків, настання яких є страховим випадком - протиправні дії третіх осіб, що полягають в умисному або необережному пошкодженню транспортного засобу.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно виходив із того, що відповідачем були порушені умови договору страхування, оскільки мав місце страховий випадок щодо застрахованого автомобіля, проте ПАТ "СК "Українська страхова група" отримавши документи не здійснило страхової виплати чим порушило права ОСОБА_4 щодо виплати їй страхового відшкодування в розмірі та на умовах встановлених договором.

Доводи, на які посилається представник заявника у касаційній скарзі, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу БілокриницькогоОлександра Володимировича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", відхилити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2015 року залишити без змін.