розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Новороздільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_7 про визнання незаконною відмови нотаріуса та одержання права на спадкування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 25 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх брат ОСОБА_9, після смерті якого залишилась спадщина в розмірі 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачі вказували на те, що вони звернулись до державного нотаріуса Новороздільської державної нотаріальної контори Шолок О.Я., де їм було в усній формі відмовлено у прийнятті спадщини. Після письмового звернення до державного нотаріуса Новороздільської державної нотаріальної контори Шолок О.Я. від 21 липня 2014 року вони отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 841102-31, у якій зазначено, що вони не входять до кола спадкоємців за законом та/або за заповітом. Вважали дану постанову незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 25 травня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 43 років помер ОСОБА_11, який за життя заповіту не склав.

У житловому будинку в АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_9 був зареєстрований він сам, його брат ОСОБА_5 і племінниця ОСОБА_12 Земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок, не приватизована.

Померлий ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

25 грудня 2013 року в Новороздільську державну нотаріальну контору Львівської області представником дитини ОСОБА_7 - ОСОБА_13 була подана заява про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачі не входять до кола спадкоємців за законом та/або заповітом. Спадкодавець заповіту не складав, тому спадкування здійснюється за законом. Спадкоємцем за законом першої черги є малолітня дитина спадкодавця - ОСОБА_7

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами, ОСОБА_9 у безпорадному стані не перебував, вів активний спосіб життя та не потребував сторонньої допомоги. Доказів протилежного позивачі не надали.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 25 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.