розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 серпня 1994 року між сторонами укладено шлюб, а у грудні 2013 року припинено сімейні відносини.Від шлюбу мають двох дітей: дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За час перебування у шлюбі було придбано наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га та приміщення АДРЕСА_7, квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2; легковий автомобіль "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1.

Крім того, позивач зазначав, що у нього з відповідачкою є боргові зобов'язання на суму 1 631 440 грн перед ОСОБА_9, які виникли в результаті того, що він в інтересах сім'ї позичив гроші в сумі 165 тис. дол. США, на підставі договорів позики від 23 квітня 2007 року, 16 серпня 2007 року, 18 лютого 2008 року, 17 березня 2008 року для погашення кредитних зобов'язань перед банком. На боргові гроші був куплений будинок АДРЕСА_6 та робилося перепланування і ремонт, з суми боргу повернуто 15 тис. дол. США, не повернуто 150 тис. дол. США. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року зазначену суму стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 Після припинення сімейних відносин, 05 червня 2014 року особисто позивачем був частково повернутий борг ОСОБА_9 у розмірі 800 тис. грн, про що стягувач видав йому розписку.

Враховуючи вказане позивач просив поділити вказане спільне сумісне майно подружжя.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року позов задоволено.

Виділено позивачу житловий будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га, приміщення № 4 по АДРЕСА_6, визнано за ним право власності на вказані об'єкти.

Виділено відповідачці квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, легковий автомобіль "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1.

Стягнуто з відповідачки 340 424 грн 45 коп. боргових зобов'язань, сплачених на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

ОСОБА_4 виділено наступне майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, вартістю 593 956 грн, двохкімнатну квартиру АДРЕСА_4, вартістю 446 882 грн. Всього на загальну суму 1 040 838 грн. Визнано за ОСОБА_4 право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_5 припинивши право власності на неї за ОСОБА_5

ОСОБА_5 виділено житловий будинок АДРЕСА_6 розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га за адресою: АДРЕСА_6, вартістю 676 903 грн, приміщення № 4 по АДРЕСА_6, вартістю 617 188 грн, легковий автомобіль марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 134 101,91 грн. Всього на загальну суму 1 428 192,91 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Виділено ОСОБА_4 приміщення АДРЕСА_7, вартістю 617 188 грн; трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 593 956 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення № 4 по АДРЕСА_6, припинивши право власності на нього ОСОБА_5

Виділено ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га, вартістю 676 903 грн; двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 446 882 грн; легковий автомобіль "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 134 101 грн 91 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 23 371 грн.

В решті вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 серпня 1994 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано за рішенням суду 14 липня 2014 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей.

За час перебування у шлюбі було придбано наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га; приміщення АДРЕСА_7; квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; легковий автомобіль "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1.

Крім того, судом встановлено, що у сторін були спільні фінансові зобов'язання.

Виділяючи у власність позивача ОСОБА_6 приміщення № 4 по АДРЕСА_6, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дане приміщення є медичним кабінетом для здійснення підприємницької діяльності, а ОСОБА_6 здійснює підприємницьку діяльність, працює у зазначеному приміщення та має відповідну ліцензію.

Виділяючи у власність ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_6, апеляційний суд виходив з того, що неповнолітні діти сторін проживають разом із матір'ю у вказаному будинку та відвідують навчальні заклади, які знаходяться неподалік будинку.

Згідно з ч. 4 ст. 65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача коштів за борговими зобов'язаннями, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачка не була стороною договорів позики, вони не стосуються її прав та охоронюваних законом інтересів, а докази укладення договорів у інтересах сім'ї відсутні.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ