Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 17 листопада 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, та остаточно просила стягнути з ОСОБА_5 суму боргу за договором позики в розмірі 70 200 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3 981 грн 45 коп., інфляційні збитки в ромірі 45 863 грн 40 коп., проценти за договором позики в сумі 35 248 грн 76 коп., що в сумі складає 155 293 грн 61 коп.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що у 2012 році вона уклала з ОСОБА_5 договір позики на суму 153 400 грн зі строком повернення до 01 січня 2014 року.

Посилаючись на те, що відповідачка частково повернула суму боргу в розмірі 70 000 грн та 13 200 грн, а тому основна заборгованість на час їх повернення становила 70 200 грн., яку позивачка просила стягнути з останньої, а також 3% річних, інфляційні втрати та проценти за користування позикою.

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг у сумі 155 293 грн 61 коп., з яких: заборгованість за договором позики у розмірі 70 200 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3 981 грн 45 коп., інфляційні збитки в розмірі 45 863 грн 40 коп., проценти за договором позики в сумі 35 248 грн 76 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, мотивуючи свої доводи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики, що підтверджується борговою розпискою (а. с. 4), проте відповідачка взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів виконала не в повному обсязі, зокрема, повернула борг у сумі 83 200 грн, і надана боргова розписка відповідачкою не спростована, а її доводи щодо отримання коштів за іншим правочином підтвердження в матеріалах справи не знайшли та ґрунтуються на припущеннях, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з неї на користь позивачки суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, процентів за договором позики та 3 % річних від простроченої суми відповідно до вимог статей 1046- 1050, 625 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.