розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", треті особи: ОСОБА_4, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство "Шляхово - ремонтне підприємство Галицького району", про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 10 серпня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 серпня 2014 року по вул. Опришківська-Замкові у м. Львові мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), у результаті якої належний їй автомобіль марки "Рено Трафік", державний номерний знак НОМЕР_1, отримав значні механічні пошкодження внаслідок наїзду на люк оглядового колодязя. Зазначена територія перебуває на балансі Галицької районної адміністрації, власником та експлуатуючою організацією люку оглядового колодязя є Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" (далі - ЛМКП "Львівводоканал"), а відповідальною особою за його утримання на момент ДТП був інженер-технолог РЕД-1 ЛМКП "Львіводоканал" - ОСОБА_4 Постановою Галицького районного суду м. Львова від 4 грудня 2014 року було встановлено, що ОСОБА_4, будучи посадової особою ЛМКП "Львівводоканал", не вжив заходів щодо належного утримання люку оглядового колодязя по вул. Опришківська-Замкова у м. Львові, що призвело до технічних пошкоджень автомобіля "Рено Трафік", державний номерний знак НОМЕР_1, та встановлено, що у діях останнього є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП. Згідно із висновком експертного авто-товарознавчого дослідження від 24 листопада 2014 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 85 137,32 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Рено Трафік", державний номерний знак НОМЕР_1 (відновлювальний ремонт з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу), складає 42 516,96 грн, а загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу, складає 43 166,96 грн, яка в добровільному порядку не відшкодована. Крім того, у результаті пошкодження належного майна, остання зазнала моральної шкоди, яку оцінила в 5 000 грн.

Ураховуючи наведе, просила стягнути з відповідача 43 166,96 грн завданої матеріальної шкоди та 5 000 грн компенсації за завдану моральну шкоду.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ЛМКП "Львіводоканал" на користь ОСОБА_3 43 166,96 грн завданої матеріальної шкоди та 1 000 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 10 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову, оскільки ЛМКП "Львіводоканал" не є належним відповідачем у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що саме з вини відповідача, який не виконав обов'язки щодо забезпечення зручних та безпечних умов дорожнього руху й запобігання пошкодженню транспортних засобів, мала місце ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача отримав значних пошкоджень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для застосування положень ст. ст. 1166, 1167 ЦК України необхідно довести, що шкоду позивачу завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю особи, на яку покладається відповідальність відшкодувати шкоду, а саме необхідна наявність таких складових елементів як: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) прямий причинний зв'язок між першим та другим елементами та г) вина завдавача шкоди.

Установлено, що 23 серпня 2014 року по вул. Опришківська - Замкова у м. Львові сталася ДТП за участю автомобіля марки "Рено Трафік", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, який зазнав технічних ушкоджень внаслідок наїзду на каналізаційний люк.

За вказаним фактом ДТП на посадову особу ЛМКП "Львівводоканал" ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 4 грудня 2014 року в діях ОСОБА_5 установлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, однак його звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, провадження у справі закрито. Вказана постанова є чинною.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів.

Відповідно до ст. ст. 16, 17 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Згідно із ст. 21 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно вимог ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць належить у числі іншого своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а в разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Пунктом 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони від 30 березня 1994 року № 198 (198-94-п) (далі - Єдині правила) передбачено, що ремонт і утримання дорожніх об'єктів, що перебувають у загальнодержавний власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Пунктом п. 11 Єдиних правил встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізних переїздів.

Указані правила є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів (п. 1).

Пунктами 1.1,12.2.2,12.2.3 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 року № 30 (z0231-95) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 1995 року за № 231/767 (z0231-95) передбачено, щоці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання і каналізації міст та інших населених пунктів України, зовнішній огляд мереж виконують не рідше одного разу на місяць шляхом обходу трас ліній мережі і огляду завнішнього стану пристроїв і споруд мережі та під час обходів і оглядів трас ліній мережі перевіряють зовнішній стан колодязів, наявність кришок, цілісність люків, кришок, горловин, скоб і драбин шляхом відчинення кришок колодязів з їх очищенням.

Відмовляючи ОСОБА_3 у стягненні з ЛМКП "Львівводоканал" завданої шкоди, суд апеляційної інстанції зазначав, що постійний контроль за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та негайне усунення виявлених пошкоджень здійснює власник доріг або уповноважені ним дорожньо-експлуатаційні організації, які й повинні були повідомити

ЛМКП "Львівводоканал" про відсутність кришки каналізаційного люку на дорозі та огородити це місце відповідними дорожніми знаками, чого ними зроблено не було.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Зазначені питання відносяться до компетенції суду першої інстанції.

Під час розгляду справ, ЛМКП "Львівводоканал" заявляло клопотання про залучення у якості співвідповідачів у даній справі Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради та Львівське комунальне підприємство "Шляхово - ремонтне підприємство Галицького району" (а. с. 45-47).

Проте вони судом притягнуті в якості третіх осіб.

Викладене свідчить, що при вирішені спору неповно встановлено фактичні обставин справи, не з'ясовано коло осіб, які мають відповідати за заподіяну шкоду, не встановлено, хто є дійсним власником ділянки на місці якої сталося ДТП, чи є прямий причинний зв'язок із заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача, у чому саме полягає вина відповідача, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.