Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2015 року,

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 6 квітня 2007 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" (далі - ВАТ "Мегабанк"), правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк", та ОСОБА_4, останній отримав кредит на умовах, визначених договором, строком повернення до 5 квітня 2017 року.

Відповідно до п. 7.2 вказаного договору за невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно із п. 3.2.3 договору позичальник сплачує штраф у розмірі 10 процентів від суми несвоєчасно сплачених процентів та комісійних винагород.

Додатковою угодою від 31 липня 2007 року до цього кредитного договору було змінено строки оплати нарахованих процентів, додатковою угодою від 22 вересня 2007 року змінено номери облікових рахунків, а додатковою угодою від 15 листопада 2007 року збільшено суму кредиту та змінено графік повернення кредиту в частині суми щомісячного повернення. Виконання умов указаного кредитного договору забезпечено договором іпотеки від 6 квітня 2007 року, укладеного між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк", та ОСОБА_4 та договором поруки, укладеним між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк", та ОСОБА_5, до якого додатковою угодою від 15 листопада 2007 року було внесено зміни стосовно суми кредиту та сплати нарахованих процентів, комісійної винагороди, неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту та збитків. Порушення умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості станом на 18 травня 2009 року у розмірі 196 907,98 грн, яка з боржника та поручителя була стягнута солідарно в судовому порядку та звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Посилаючись на те, що за час розгляду справи судом утворилася заборгованість по процентам за користування кредитом, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь проценти з 18 травня 2009 року по 25 серпня 2009 року у розмірі 8 839,82 грн та 883,98 грн штрафу порушення умов кредитного договору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

У касаційній скарзі ПАТ "Мегабанк" просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначав, що оскільки кредитний договір розірвано, то і правовідносини, засновані на ньому припинилися, в тому числі і договір поруки, як похідне зобов'язання, а відтак, позов є безпідставним, так як не ґрунтується на відповідній правовій підставі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із пропуску банком строку позовної давності.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Установлено, що 6 квітня 2007 року між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк", та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 191 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,2% річних строком до 5 квітня 2017 року.

Додатковою угодою від 31 липня 2007 року до цього кредитного договору було змінено строки оплати нарахованих процентів, додатковою угодою від 22 вересня 2007 року змінено номери облікових рахунків, а додатковою угодою від 15 листопада 2007 року збільшено суму кредиту до 209 000 грн та змінено графік повернення кредиту в частині суми щомісячного повернення.

6 квітня 2007 року у рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк", та ОСОБА_5, було укладено договір поруки, за умовами якого останній поручається відповідати перед кредитором за порушення боржником зобов'язань за кредитним договором.

Додатковою угодою від 15 листопада 2007 року до договору поруки було внесено зміни стосовно суми кредиту та сплати нарахованих процентів, комісійної винагороди, неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту та збитків.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року розірвано кредитний договір від 6 квітня 2007 року, укладений між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є

ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_4, з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь банку стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 18 травня 2009 року у розмірі 196 907,98 грн та судові витрати, звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Пред'являючи позов, ПАТ "Мегабанк" просило стягнути заборгованість по процентам у розмірі 8 839,82 грн та штраф у розмірі 883,98 грн, що утворилася за час, обчислений при розгляді попередньої справи та ухваленні рішення суду до дня набрання ним чинності, а саме: з 18 травня 2009 року по 25 серпня 2009 року, тобто до припинення дії кредитного договору.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Положеннями ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

У справі, яка переглядається, судовим рішенням установлено порушення зобов'язання боржником ОСОБА_4, зокрема заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року розірвано кредитний договір від 6 квітня 2007 року, укладений між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_4, з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь банку стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 18 травня 2009 року у розмірі 196 907,98 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За приписами ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, положення ст. 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок рішення суду за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Вирішуючи спір, суди на вказане уваги не звернули, не дали юридичної оцінки наданим сторонами доказам, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.