Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" про захист прав споживача шляхом визнання окремих положень кредитного договору недійсними,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним п. 1.3 загальних умов кредитування - додатку до кредитного договору від 06 грудня 2012 року № 50006737, укладеним між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті").

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 грудня 2012 року між ним та ТОВ "Порше Мобіліті" було укладено кредитний договір № 50006737, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит у розмірі 228 368 грн 31 коп., що еквівалентно 27 890,61 доларів США, строком на 60 місяців зі змінною ставкою в розмірі 9,90 % річних.

Вказав, що згідно з п.1.1. загальних умов кредитування, які є додатками до кредитного договору, відповідач зобов'язувався надати позивачу кредит в українських гривнях, а згідно з п. 1.3. кредитного договору, розмір платежів, що підлягають сплаті у повернення кредиту було визначено сторонами в еквіваленті іноземної валюти (долар США) на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту.

Крім того зазначав, що позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті, в якій отримав кредит, а тому позивач вважав положення кредитного договору, які встановлюють пряму залежність між вартістю кредиту та платежів за ним з обмінним курсом іноземної валюти, в якій кредит не надавався, дискримінаційними та несправедливими по відношенню до нього, як споживача, встановлюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін та є такими, що не відповідають приписам ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 1049 ЦК України.

З огляду на вказане вважав, що такі дії відповідача суперечать положенням абз.1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", де зазначено заборону кредитування в іноземній валюті, а також зазначив, що він не мав права здійснювати валютні операції, визначати розмір зобов'язань у іноземній валюті, здійснюючи таким чином приховані валютні операції.

З урахуванням вказаного вище вважав, що положення п. 1.3 цього кредитного договору не відповідали вимогам чинного законодавства України на момент його укладення та порушували і порушують його права, із наведених підстав просив задовольнити позов.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ТОВ "Порше Мобіліті" на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, дійшов обґрунтованого висновку про те що, істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти та ріст суми боргу, яку необхідно сплачувати, не є підставою для скасування оспорюваних умов кредитного договору; зазначивши крім того, що положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті; при цьому судами правильно зазначено, що підписавши Загальні умови кредитування ОСОБА_4 підтвердив, що компанія належним чином ознайомила його із інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.