розглянувши в судовому засіданні справуза заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Кредобанк" про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 серпня 2015 року,

У березні 2010 року публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк") звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилалось на те, що ОСОБА_3 порушила виконання умов кредитного договору від 19 лютого 2008 року, укладеного між ними, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 098 750 грн 29 коп. Позивач просив стягнути зазначену суму кредитної заборгованості та звернути стягнення на предмет іпотеки.

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про припинення правовідносин, що виникли з кредитного договору, посилаючись на те, що кредитну заборгованість необхідно погасити шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2011 року позов ПАТ "Кредобанк" та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки. В іншій частині позову ПАТ "Кредобанк" та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено. У рахунок погашення на користь ПАТ "Кредобанк" кредитної заборгованості у сумі 2 098 750 грн 29 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначених вище судових рішень.

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції") звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити стягувача у вказаному виконавчому провадженні, ПАТ "Кредобанк", на заявника, тобто товариство, посилаючись на те, що 29 листопада 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення/купівля-продаж права вимоги за кредитним договором від 19 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_3, і здійснено відступлення права вимоги за відповідним договором іпотеки.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17 серпня 2015 року, заяву ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Змінено стягувача - ПАТ "Кредобанк" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" у виконавчому провадженні, відкритому 3 грудня 2014 року на підставі виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області від 20 вересня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи заяву ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та замінюючи сторону виконавчого провадження - ПАТ "Кредобанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" - суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок передання первісним кредитором права вимоги новому кредитору відбулося процесуальне правонаступництво, що згідно зі ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 37, 378 ЦПК України є підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні.

При цьому апеляційний суд послався на те, що районний суд допустив описку, вказавши, що виконується виконавчий лист, виданий 20 вересня 2011 року, замість необхідності правильного зазначення про виконавчий лист, виданого судом 20 грудня 2013 року.

Проте погодитись із таким висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом установлено, що на примусовому виконанні державного виконавця знаходиться виконавчий лист від 20 грудня 2013 року, виданого на підставі рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 листопада 2013 року. Зазначеним рішенням апеляційного суду у рахунок погашення заборгованості за кредитом на користь ПАТ "Кредобанк" звернуто стягнення на предмет іпотеки (а.с. 157-158, т.2). Саме ПАТ "Кредобанк" 16 грудня 2013 року звернулося до суду із заявою про видачу на його ім'я виконавчого документа, яка була задоволена та 3 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження (а.с. 162, 188, 190-191, т.2). Лише у березні 2015 року ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на наявність укладеного ще 29 листопада 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" договору факторингу, на підставі якого відбулося відступлення/купівля-продаж права вимоги за кредитним договором від 19 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_3, і здійснено відступлення права вимоги за відповідним договором іпотеки.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України (435-15) , ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Застосувавши зазначені норми права, суди разом з тим не звернули уваги на таке.

Відповідно до ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Аналогічна за змістом норм викладена в ст. 378 ЦПК України, яка стосується стадії виконання судового рішення.

Отже, за змістом наведених норм права правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу і відповідно до стадій цивільного процесу, а виконання рішення суду є завершальною стадією процесу, тому суди повинні були визначитись із тим, чи можливе правонаступництво згідно з вимогами ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 378 ЦПК України сторони виконавчого провадження, яка не була стороною виконавчого провадження, оскільки відступлення/купівля-продаж права вимоги за кредитним договором (договір факторингу), тобто сингулярне правонаступництво, відбулось не після ухвалення судового рішення, що примусово виконується, а до його ухвалення.

Зазначене свідчить про те, що стороною у судовому апеляційному цивільному процесі брало участь ПАТ "Кредобанк", яке вже на час апеляційного розгляду відступило своє право вимоги, проте рішення ухвалене на його користь і саме це товариство вимагало отримання виконавчого документа.

За таких обставин постановлені у справі ухвали не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 342 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.