розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 19 січня 1986 року по 21 січня 2014 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу за рахунок спільних коштів вони побудували житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано на ім'я відповідачки. Оскільки у добровільному порядку вирішити спір щодо поділу спільного майна подружжя не досягнуто, просив поділити його порівну та припинити право спільної сумісної власності.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового буднику з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1.

Розподілено між подружжям будинковолодіння по АДРЕСА_1 з виділенням ОСОБА_3 приміщення другого поверху у житловому будинку "А-2", вартістю 43 646 грн, гараж літера "Г", вартістю 35 253 грн. ОСОБА_4 виділено приміщення І поверху житлового будинку "А-2": вартістю 143 530 грн, та господарські будівлі: літню кухню літера "Б", вартістю 44 906 грн, погріб літера "б", вартістю 15 108 грн, хлів літера "Д", вартістю 6 715 грн.

Стягнуто грошову компенсацію з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за відступлення від 1/2 частки у праві власності у розмірі 420 грн.

Зобов'язано ОСОБА_3 влаштувати прибудову до будинку із розміщенням в ній сходової клітини для входу у приміщення другого поверху, влаштувавши дверний проріз для входу в приміщення зимового саду 1-11. Зобов'язано демонтувати існуючий сходовий марш на 2 поверх та влаштувати на його місці монолітне залізобетонне перекриття. Обом співвласникам -

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - виконати ремонтно-будівельні роботи по улаштуванню окремих мереж елекро, газопостачання та опалення до виділених їм частин будинку та господарських будівель. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірне домоволодіння є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому кожному з подружжя належить по 1/2 частині спірного житлового будинку з надвірними господарським будівлями. Вважав правильним виділити відповідачу приміщення першого поверху житлового будинку відповідно до судової будівельно-технічної експертизи, а відповідачу на другому поверсі спірного житлового будинку, з проведенням певних будівельних робіт по переобладнанню та переплануванню для повного відокремлення частин житлового будинку у двоквартирний. При цьому вважав, що даний вид будівельних робіт може бути проведений позивачем на його розсуд у разі необхідності.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанції установлено, що з 19 січня 1986 року по 21 січня 2014 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу за рахунок спільних коштів вони побудували житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано на ім'я відповідачки.У добровільному порядку вирішити спір щодо поділу спільного майна подружжя не досягнуто.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 червня 2015 року поділ спірного житлового будинку в натурі між співвласниками можливий в частках, наближених до 1/2 частин і відступлення від ідеальних часток сторін у праві власності на житловий будинок є незначним.

Для повного відокремлення частин житлового будинку слід провести будівельні роботи з його переобладнанням та переплануванням, а саме: виконати прибудову до житлового будинку з розміщенням у ній сходів для виходу на другий поверх житлового будинку; закрити існуючий отвір виконанням монолітної залізобетонної плити; влаштувати прибудову до житлового будинку; влаштувати дверний проріз для входу у приміщення зимового саду та обом співвласникам виконати ремонтно-будівельні роботи по улаштуванню окремих інженерних систем інженерних мереж електропостачання, газопостачання та опалення.

Сторони не оспорюють ті обставини, що згідно зі ст. ст. 60, 70 СК України спірний житловий будинок є спільним сумісним майном подружжя.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) судам роз'яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК УРСР).

Суди, посилаючись на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 19 червня 2015 року поділ спірного житлового будинку в натурі між співвласниками можливий в частках, наближених до 1/2 частин і для повного відокремлення частин житлового будинку у дві квартири слід провести будівельні роботи з його переобладнанням та переплануванням, а саме: виконати прибудову до житлового будинку з розміщенням у ній сходів для виходу на другий поверх житлового будинку; закрити існуючий отвір виконанням монолітної залізобетонної плити; влаштувати прибудову до житлового будинку; влаштувати дверний проріз для входу у приміщення зимового саду та обом співвласникам виконати ремонтно-будівельні роботи по улаштуванню окремих інженерних систем інженерних мереж електропостачання, газопостачання та опалення.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 посилалась на те, що відсутній дозвіл виконавчого комітету на переобладнання житлового будинку у двохквартирний, варіант поділу житлового будинку, визначений судом не відповідає державним будівельним нормам, щодо розміщення санвузлів над житловими кімнатами, не указано у висновку де у позивача на другому поверсі буде, крім кімнати, кухня санвузол, як мають підводитись туди відповідні комунікації, система електропостачання, газопостачання, газовий котел та всі вводи на ці комунікації, хто їх має фінансувати, чи відповідають такі переобладнання житлового будинку вимогам пожежної безпеки, відсутні висновки щодо можливості такого переобладнання чи влаштування окремих інженерних систем опалення, газопостачання, водопостачання. Також посилалась на те, що у рішенні не зазначено, яка частка виділяється їй.

Відповідно до вимог ст. 152 ЖК УРСР обов'язковою умовою проведення переобладнання і перепланування жилих будинків (квартир), що перебувають у приватній власності, є отримання дозволу на це виконавчого комітету відповідної місцевої ради депутатів.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Тобто суд зобов'язаний на забезпечення здійснення прав сторін запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій та інших відповідних органів про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань, дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку відповідно до запропонованого висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 червня 2015 року варіанту поділу, дані про характер робіт і їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

Задовольняючи позов, районний суд на вказані вимоги закону уваги не звернув; не врахував, що при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування, необхідний дозвіл виконкому місцевої ради, який має бути отриманий до винесення судом рішення, що є обов'язковою умовою згідно з вимогами ст. 152 ЖК УРСР.

Крім того, до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

При цьому суд формально послався на норму ст. 152 ЖК УРСР у новій редакції про те, що згоди не потрібно на перепланування та переобладнання, якщо вони не передбачають втручання в несущі конструкції та/або інженерні системи загального користування, проте не звернув уваги на перепланування, які рекомендує експерт, і оцінки їм не дав згідно вимог державних будівельних норм.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули, не перевірили доводів сторін як на підтвердження так і на заперечення позову, не витребували відповідних дозволів, необхідних при поділі житлового будинку в натурі та проведення його переобладнання в окремі квартири.

При цьому, провівши поділ житлового будинку в натурі, не указали у рішенні яка частка виділяється кожному співвласнику житлового будинку після його поділку в натурі, не вказали які конкретно роботи мають бути проведені кожним із співвласників житлового будинку для переобладнання житлового будинку у двохквартирний, чи відповідатимуть такі переобладнання державним будівельним нормам, та чи є відповідний дозвіл на їх виконання.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлено, судові рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.