розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Новоушицького району Хмельницької області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області, про накладення заборони на відчуження домоволодіння

за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2015 року,

У вересні 2015 року прокурор Новоушицького району Хмельницької області звернувся до суду з указаним позовом в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, посилаючись на те, що малолітні є дітьми-сиротами, проживають зі своєю бабусею - ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 й зареєстровані за указаною адресою. З метою запобігти позбавлення малолітніх указаного житла, просив про накладення заборони на відчуження домоволодіння.

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2015 року позовну заяву прокурора Новоушицького району Хмельницької області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2015 року апеляційну скаргу прокурора Новоушицького району Хмельницької області на ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її прокурору, апеляційний суд виходив із того, що ухвалою суду від 27 жовтня 2015 року апеляційну скаргу прокурора було залишено без руху для оплати судового збору, яка була прокурором отримана 16 жовтня 2015 року, але у встановлений строк недоліки скарги ним не усунуто, а підстав для відстрочки судового збору немає.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 27 жовтня 2015 року, апеляційний суд не звернув увагу на те, що прокурором пред'явлено позов про захист інтересів малолітніх дітей-сиріт, і таке представництво здійснюється ним згідно зі ст. 121 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

На виконання ухвали апеляційного суду про залишення його скарги без руху прокурор направив суду клопотання про відстрочення слати судових витрат до ухвалення судового рішення у справі, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України. При цьому як на підставу для відстрочення судового збору послався на положення Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) , яким не передбачено видатків на сплату судового збору, що, на його думку, є поважною причиною і підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Зазначена норма права підлягає застосуванню диспозитивно, з урахуванням конкретних обставин справи, а у даній справі з урахуванням тих інтересів, які захищає прокурор, тобто інтересів малолітніх дітей.

Апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув, клопотання про відстрочку сплати судового збору відповідно до вимог процесуального закону не вирішив та передчасно визнав апеляційну скаргу прокурора неподаною.

Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, на положення якої апеляційний суд уваги не звернув.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду (ст. 13 ЦПК України).

Проте апеляційний суд зазначене не врахував та, повернувши без належних правових підстав апеляційну скаргу заявнику, порушив його право на судовий захист.

За таких обставин у силу п. 2 ст. 342 ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуального питання у відповідності до вимог ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2015 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.