розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання поруки припиненою закасаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 27 серпня 2015 року,

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 4 липня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 151 800 швейцарських франків зі сплатою 10,95 % річних з кінцевим строком повернення до 1 липня 2038 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 4 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 й між банком та ОСОБА_5 було укладено окремі договори поруки. Оскільки позичальник та поручителі не виконували свої зобов'язання, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість у розмірі 164 046 швейцарських франків 43 сантими, що еквівалентно 1 480 568 грн 24 коп., яку позивач просив стягнути на його користь з відповідачів у солідарному порядку.

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що у порушення вимог п. 2.1 договору поруки, укладеному 4 липня 2008 року між нею та ПАТ "Універсал Банк", 27 серпня 2009 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 4 липня 2008 року, за умовами якої збільшено відсоткову ставку, внаслідок чого без її згоди збільшився обсяг її відповідальності.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила визнати договір поруки, укладений 4 липня 2008 року між банком та нею, припиненим.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 серпня 2014 року у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано договір поруки від 4 липня 2008 року, укладений між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 припиненим.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 27 серпня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 4 липня 2008 року у розмірі 162 478 швейцарських франків 85 сантимів, що за курсом Національного банку України складає 3 683 395 грн 50 коп. У задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Припинено поруку за договором поруки від 4 липня 2008 року, укладеним між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_5 закрито. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_4 не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належними та допустимими доказами не довів розмір заборгованості за кредитним договором, не зміг пояснити розбіжності у розрахунках кредитної заборгованості.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що позичальник у зв'язку з неналежним виконанням кредитних зобов'язань допустив кредитну заборгованість, розмір якої визначено згідно з вимогами закону, умовами договору та підтверджено висновком судово-економічної експертизи, який є належним доказом у справі.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 4 липня 2008 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 151 800 швейцарських франків зі сплатою 10,95 % річних з кінцевим строком повернення до 1 липня 2038 року. На забезпечення виконань за цим договором 4 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 й між банком та ОСОБА_5 було укладено окремі договори поруки.

Позичальник та поручителі не виконували зобов'язання за цими договорами, на вимоги банку не реагували. Утворилась заборгованість у розмірі 164 046 швейцарських франків 43 сантими, що еквівалентно 1 480 568 грн 24 коп., яку позивач просив стягнути на його користь з відповідачів у солідарному порядку.

4 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Універсал Банк", 27 серпня 2009 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 4 липня 2008 року, за умовами якої збільшено відсоткову ставку за користування кредитом в період часу з 1 серпня 2010 року до 31 липня 2015 року з 10,95% до 11,68 % річних та запроваджена додаткова відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 2 % річних від загальної суми невиконаного зобов'язання за кожен випадок такого невиконання або неналежного виконання.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, на відповідачеві також лежить процесуальний обов'язок доказування своїх доводів і заперечень.

Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилався на те, що позивачем не доведено розмір кредитної заборгованості.

Апеляційний суд, поклавши в основу рішення суду висновок економічної експертизи, порушив вимоги ст. 212 ЦПК України про те, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому у порушення вимог ст. ст. 37-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194 212-215, 316 ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи не встановив обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не надав їм юридичної оцінки, не здійснив аналіз норм ЦК України (435-15) та умов договору про нарахування відсотків та відповідальність за порушення умов договору, не навів жодного пункту договору, який визначає такі умови, не навів розрахунків заборгованості, а лише переписав висновки судово-економічної експертизи, не звернувши уваги на те, що згідно з ч. 6 ст. 147, ч. 2 ст. 212 ЦПК України, висновки експерта для суду не є обов'язковими, жоден доказ для суду не має наперед встановленого значення і оцінюються судом за правилами ст. 212 ЦПК України.

Без виконання цих процесуальних дій, ухвалити законне і обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду в частині вимог банку до ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_6, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 27 серпня 2015 року в частині вимог публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.