розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про зобов'язання повернути грошові кошти за договором про надання банківських послуг, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди закасаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 грудня 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") було укладено договір про надання банківських послуг за допомогою дистанційного банківського обслуговування "myDELTA", за умовами якого банк зобов'язався надати стандартний доступ до цієї системи, а він, в свою чергу, зобов'язався сплатити комісійну винагороду з використанням платіжної картки. 20 грудня 2013 року між банком та ним було укладено договори на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можливо здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, за умовами яких банк відкрив йому поточний рахунок у гривні, поточний рахунок у доларах США та поточний рахунок у Євро, оформив та надав у його користування електронні платіжні засоби та ПІН-коди до них, а він зобов'язався сплатити комісійну винагороду за користування грошовими коштами, а відповідач - сплачувати йому проценти згідно з умовами Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк". 12 листопада 2014 року він звернувся до банку з метою отримання коштів, розміщених на його поточному рахунку, однак йому було відмовлено. Згідно з випискою по нарахуванню відсотків відповідач не повернув йому кошти у розмірі 23 206 доларів 46 центів США. Крім того, неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 5 тис. грн.

Ураховуючи наведене, позивач просив зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні грошовими коштами, які знаходяться на його банківському рахунку, зобов'язати відповідача видати з його банківського рахунку 23 418 доларів 48 центів США у повному обсязі та у доларах США, стягнути на його користь з відповідача пеню у розмірі 68 132 грн 18 коп., 3 % річних у розмірі 4 667 грн 64 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні грошовими коштами, що знаходяться на його банківському рахунку. Зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" видати ОСОБА_3 з банківського рахунку грошову суму у розмірі 23 418 доларів 48 центів США у повному розмірі та у доларах США. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2015 року рішення районного суду в частині задоволення вимог про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні рахунком та зобов'язання повернути грошові кошти скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що банк на час закінчення дії договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку, а також на дату пред'явлення позову до суду, не виконав своє зобов'язання щодо повернення коштів позивача, чим порушив право останнього, як кредитора, у зв'язку з чим вважав, що норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не підлягають застосуванню.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у позові в задоволеній частині вимог, апеляційний суд виходив із того, що з 2 березня 2015 року по 2 вересня 2015 року в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію, а тому відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) виплати вкладникам здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в національній валюті України. Максимальний розмір відшкодування вкладникам ПАТ "Дельта Банк" - 200 тис. грн, ОСОБА_3 отримав 17 червня 2015 року, що ним не спростовано.

Такі висновки апеляційного суду є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які судом вірно застосовані.

Судами встановлено, що 20 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір про надання банківських послуг за допомогою дистанційного банківського обслуговування "myDELTA", за умовами якого банк зобов'язався надати стандартний доступ до цієї системи, а він, в свою чергу, зобов'язався сплатити комісійну винагороду з використанням платіжної картки. 20 грудня 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 було укладено договори на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можливо здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, за умовами яких банк відкрив йому поточний рахунок у гривні, поточний рахунок у доларах США та поточний рахунок у Євро, оформив та надав у його користування електронні платіжні засоби та ПІН-коди до них, а він зобов'язався сплатити комісійну винагороду за користування грошовими коштами, а відповідач - сплачувати йому проценти згідно з умовами Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк". 12 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ "Дельта Банк". з метою отримання коштів, розміщених на його поточному рахунку, однак йому було відмовлено. Згідно з випискою по нарахуванню відсотків ПАТ "Дельта Банк" не повернув ОСОБА_3 кошти у розмірі 23 206 доларів 46 центів США.

Постановою Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 8 квітня 2015 року з 2 березня 2015 року по 2 вересня 2015 року в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з

пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, правильно врахував зазначені положення Закону про те, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (13 травня 2015 року) в ПАТ "Дельта Банк" вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2001 цс 15 від 20 січня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.