Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Умнової О.В.,

ФаловськоїІ.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором підряду, стягнення неустойки та збитків за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 вересня 2015 року,

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 березня 2013 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) було укладено договір підряду, а 18 червня 2013 року укладено додаткову угоду №1 до цього договору, відповідно до умов якого передбачено виготовлення відповідачем на його ділянці коробки та стропильної системи дерев'яної бані згідно технічного завдання, встановлено строки закінчення підрядних робіт та затверджено вартість підрядних робіт у розмірі 123 725 грн. В якості авансового платежу ним було передано відповідачеві кошти на зальну суму 99 тис. грн.

Посилаючись на те, що роботи за вказаним договором виконані не в повному обсязі та з порушенням обумовлених строків, позивач просив розірвати договір підряду від 20 березня 2013 року та додаткову угоду від 18 червня 2013 року №1 до договору підряду та стягнути з відповідача збитки у розмірі 99 тис. грн. та моральну шкоду в розмірі 24 тис. грн.

У лютому 2014 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 відмовився прийняти виконанні роботи по будівництву першого поверху бані та не оплатив вартість робіт згідно умов договору підряду, а також на те, що він належним чином не підготував фундамент до початку будівельних робіт, що унеможливило закінченню робіт по будівництву бані.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за виконані будівельні роботи у розмірі 21 483 грн., неустойку у розмірі 1 099 грн. 15 коп. та завдані збитки у розмірі 44 900 грн.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 09 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Договір підряду від 20 березня 2013 року та додаткову угоду від 18 червня 2013 року № 1, що були укладені між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, розірвано. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдані збитки у розмірі 99 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 13 липня 2015 року розподілено судові витрати по справі.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 вересня 2015 року судові рішення районного суду скасовано. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Договір підряду від 20 березня 2013 року та додаткову угоду від 18 червня 2013 року № 1 до нього, що були укладені між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, розірвано. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдані збитки у розмірі 22 500 грн. В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_3 відмовлено. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судове рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову не оскаржене, тому в касаційному порядку не переглядається (ст. 335 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_2 і зменшуючи розмір стягнутих з ФОП ОСОБА_3 збитків на користь замовника за порушення умов договору підряду, апеляційний суд правильно застосувавши положення ЦК України (435-15) , що регламентують виконання зобов'язань та умови договору підряду, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до обґрунтованого висновку, що виконавцем частково виконані роботи, вони прийняті замовником, оскільки у встановленому п. 8.2 Договору підряду претензійний акт не надав.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,