Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Гвоздика П.О., Мартинюка В.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" (далі - КП "Кременчуцьке тролейбусне управління") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Посилався на те, що він з 07 травня 2014 року працював на посаді охоронця в КП "Кременчуцьке тролейбусне управління".

Наказом № 27-к від 12 березня 2015 року ОСОБА_4 звільнено із займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням робітником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

При прийнятті на роботу позивача було повідомлено про обсяг обов'язків охоронця транспортно-механічного відділу, пов'язаних з охороною майна підприємства. У жовтні 2014 року йому та іншим працівникам було запропоновано ознайомитися з наказом, яким встановлювалися нові, не обумовлені укладеним раніше трудовим договором обов'язки, які були пов'язані з поширенням охоронцями рекламної продукції. Позивач ознайомився з вказаним наказом, однак зауважив, що не згоден з новими умовами трудового договору без їх не оплати. Безпосередній керівник ОСОБА_5 почала вимагати від позивача виконання обов'язків, пов'язаних з розміщенням реклами у салонах транспортних засобів. 12 березня 2015 року були проведені збори профспілкового комітету, який надав згоду на його звільнення із займаної посади та в той же день виданий наказ про його звільнення. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач не вправі вимагати від нього виконання робіт, не обумовлених трудовим договором. Враховуючи викладене позивач просив визнати наказ про його звільнення незаконним, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9 116 грн 25 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано звільнення з роботи ОСОБА_4 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновлено ОСОБА_4 на роботі в КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" на посаді охоронця транспортно-механічного відділу. Стягнуто з КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10 414 грн 10 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2015 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що наказом № 650 відповідач змінив істотні умови праці охоронця, на нього було покладено невластиві для охоронця обов'язки слідкувати за станом рекламної продукції, своєчасно розміщувати та знімати її в тролейбусах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд керувався тим, що змінами до посадової інструкції охоронця, було доповнено завдання та обов'язки охоронця, однак вони не є змінами істотних умов праці у розумінні ч. 3 ст. 31 КЗпП України, а тому позивач систематично не виконував свої посадові обов'язки, за що йому було оголошено догани та звільнено.

Наказом № 47 від 07 травня 2014 року ОСОБА_4 прийнято на роботу з 07 травня 2014 року в КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" на посаду охоронця транспортно-механічного відділу.

У цей же день між сторонами укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за яким ОСОБА_4, як охоронець, несе матеріальну відповідальність за незабезпечення збереженості повірених йому матеріальних цінностей, а також ознайомлено з робочою інструкцією охоронця № 23 (а.с. 183-185 т. 1).

Наказом № 650 від 29 жовтня 2014 року внесено зміни до посадової інструкції охоронця транспортно-механічного відділу, якими розділ 2 пункту 2.2 доповнено, що охоронець зобов'язаний перевіряти ввіз, вивіз на територію підприємства матеріальних цінностей згідно накладним та перепусткам; проводити огляд особистих речей при вході та виході на територію (з території) підприємства на предмет алкоголю та вибухонебезпечних предметів; знаходячись на території під час випуску тролейбусів на лінію слідкувати за станом рекламної продукції в тролейбусах, своєчасно розміщувати та знімати її в тролейбусах (а. с. 169 т. 1).

З вказаним наказом ОСОБА_4 ознайомлений, про що свідчить його підпис (а. с. 169 т. 1).

Протягом двох місяців з дня видання наказу ОСОБА_4 із заявою про звільнення не звертався, що свідчить про його погодження з розширенням кола обов'язків.

ОСОБА_4 відмовлявся виконувати нові обов'язки, покладені на нього змінами у посадову інструкцію, у зв'язку з чим були складені службові записки та акти (а. с. 173-182, 188-191, 193-198, 200-201 т. 1). Наказом № 94 від 13 лютого 2015 року йому оголошено догану (а. с. 177 т. 1).

Наказом № 145 від 11 березня 2015 року за систематичне невиконання своїх службових обов'язків ОСОБА_4 направлено на подання до профспілкового комітету для надання згоди на звільнення (а. с. 199 т. 1).

Наказом № 27-к від 12 березня 2015 року ОСОБА_4 звільнено із займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням робітником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 неодноразово звертався до відповідача, що він не бажає виконувати нові обов'язки, покладені на нього наказом № 650 від 29 жовтня 2014 року (а. с. 11, 14 т. 1).

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Доповнення до робочої інструкції охоронця транспортно-механічного відділу, якими передбачено обов'язки охоронця слідкувати за станом рекламної продукції в тролейбусах, своєчасно розміщувати та знімати її в тролейбусах, не змінюють істотні умови праці охоронця, оскільки є розширенням кола функціональних обов'язків охоронця.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.