розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2015 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2012 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_4 у порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 також визнано право власності на Ѕ частину вказаного вище житлового будинку. Визнано за ОСОБА_4 у порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0986 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 також визнано право власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки. Проведено поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме: автомобіля марки "Lexus LS 460", 2007 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 250 000 грн, із залишенням його у власності ОСОБА_3 Стягнуто із ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2012 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2012 року залишено без змін.

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року. Викладені у заяві вимоги обґрунтовував тим, що під час вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до нього про поділ майна подружжя, заявнику не були і не могли бути відомі істотні для справи обставини, зокрема те, що спірний житловий будинок було завершено будівництвом та значно покращено без участі його дружини, відтак - його вартість стала вищою за вартість, яка була встановлена судом під час розгляду справи. Також зазначав, що спірний будинок не був прийнятий в експлуатацію, а тому, не міг бути предметом реального поділу в натурі.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року змінено. Виключено із мотивувальної частини ухвали висновок суду про те, що ОСОБА_3 є власником здійснених переобладнань будинку та прибудов в силу ст. 357 ЦК України. У решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2015 року, посилаючись на

порушення судами норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року (яке набрало законної сили) позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_4 у порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частину цього ж житлового будинку. Визнано за ОСОБА_4 у порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0986 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки. Також проведено поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме: автомобіля марки "Lexus LS 460", 2007 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 250 000 грн, із залишенням його у власності ОСОБА_3 Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за автомобіль у розмірі 125 000 грн.

У заяві про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року ОСОБА_3 указував на те, що спірний будинок з моменту припинення шлюбу та до моменту ухвалення Печерським районним судом м. Києва рішення про поділ майна належав йому на праві приватної власності. Зазначав, що у цей період за його власні кошти будинок було відремонтовано та добудовано 353 кв. м до 800 кв. м, у зв'язку із чим його вартість збільшилася. Заявник також указував на те, що суд залишив поза увагою ту обставину, що на момент ухвалення судового рішення споруда (житловий будинок) не була введена в експлуатацію, а відтак - не могла бути об'єктом права власності.

ОСОБА_3 зазначав, що у рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року вказано, що відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 4 червня 2013 року ринкова вартість житлового будинку без урахування вартості земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 4 427 074 грн. Ринкова вартість житлового будинку з урахуванням вартості земельної ділянки становить 6 952 614 грн. Відповідно до висновків звіту незалежної оцінки майна ТОВ "Українська експертна група" від 30 серпня 2013 року ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 792,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 10 907 193 грн., ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0986 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 2 361 042 грн.

Крім того, у рішенні апеляційного суду м. Києва від 23 липня 2014 року зазначено, що порівняння технічних паспортів на спірний будинок із надвірними спорудами, які датовані 22 лютого 2008 року та 30 вересня 2011 року, підтверджує, що у спірному будинку були здійснені перебудови та добудови.

Відповідно до ст. 361 ЦПК України підставами перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) судам роз'яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були та не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені

обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох таких умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин на час розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком ухвалення іншого рішення.

Крім того, в абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) судам роз'яснено, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з якими фактично погодився й апеляційний суд, виходив із того, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, оскільки вони були або могли бути відомі заявнику. Крім того, заявник, будучи стороною у справі про поділ майна подружжя, не був позбавлений можливості скористатися своїм правом на подання доказів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Ухвали судів першої й апеляційної інстанцій постановлені із додержанням норм процесуального права й узгоджуються із роз'ясненнями постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) .