розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2015 року,

У травні 2014 року Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачами використовується земельна ділянка площею 0,9720 га по АДРЕСА_1для розміщення об'єктів нерухомого майна, проте до теперішнього часу на неодноразові пропозиції та вимоги вони не уклали договори оренди вказаної земельної ділянки, унаслідок чого не сплачують орендну плату, що призводить до ненадходження до міського бюджету земельних платежів та завдало міській раді збитків у розмірі 237 930 грн 39 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року позов Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 237 930 грн 39 коп. на відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2015 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року скасовано, у задоволенні позову Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області відмовлено.

У касаційній скарзі Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області просить рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від

9 липня 2015 року скасувати, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року, що було помилково скасовано.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Частиною 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державнійабо комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної

ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянкиабо землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтями 156, 157 ЗК України передбачені підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Судом установлено, що 9 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" (далі - ТОВ "Щит-Інвест") та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу сушилки УПП, що розташована по АДРЕСА_1, яка складається з А-1 - сушили УПП - цегла - загальною площею 611,0 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 0,9720 га.

На підставі вказаного договору відповідачі набули право власності на сушилу УПП у рівних частках.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області № 133-09/VI від 29 червня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано право користування земельною ділянкою площею 0,9720 га по

АДРЕСА_1 для розміщення сушили УПП, з яких ОСОБА_5 - Ѕ частиною вказаної земельної ділянки, у тому числі 0,2972 га під будівлями та спорудами, 0,1888 га під проходами, проїздами і площадками, ОСОБА_3 - іншою Ѕ частиною земельної ділянки, в тому числі 0,2972 га під будівлями та спорудами, 0 1888 га під проходами, проїздами і площадками.

Відповідно до пп. 3.2, 3.3 вказаного рішення відповідачі зобов'язані укласти протягом 30-ти днів у встановленому законом порядку договори оренди зазначених земельних ділянок і звернутися до відповідних органів для здійснення їх державної реєстрації.

Пунктом 4.3 рішення Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області № 133-09/VI від 29 червня 2011 року передбачено, що використання земельних ділянок до здійснення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок заборонено.

Попри попередження Департаменту комунальної власності про необхідність приведення документації із землекористування у відповідність до вимог чинного законодавства, відповідачі до теперішнього часу договорів оренди земельних ділянок не уклали, що підтверджується актом обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 12 березня 2014 року.

14 березня 2014 року комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувача, був складений акт визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, унаслідок використання відповідачами земельних ділянок без укладення договорів їх оренди за період з 2011 року до 2013 рік, відповідно до якого розмір збитків становить 237 930 грн 39 коп.

Листом Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області № 09-11/1035 від 2 квітня 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 запропоновано добровільно сплатити нараховану суму збитків, однак зазначена вимогам відповідачами виконана не була.

Таким чином, установивши, що внаслідок використання відповідачами спірної земельної ділянки без укладення та реєстрації відповідних договорів оренди землі до міського бюджету не надійшли земельні платежі, у зв'язку з чим позивачу завдано збитки у вигляді неодоотриманої орендної плати за користування землею, розмір яких визначено у встановленому законом порядку, з урахуванням площі земельної ділянки, економіко-планувальної зони № 164 та нормативно грошової оцінки, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Такі висновки суду є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України зазначені положення закону та обставини справи не врахував і помилково скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Обґрунтовуючи рішення, апеляційний суд, зокрема, зазначав про те, що певна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідачами не використовується, оскільки на ній розміщено майно, яке не належить відповідачам: мостові крани, сипучі будівельні матеріали, шлакоблок, однак у рішенні не зазначено, на підставі яких саме доказів апеляційний суд дійшов таких висновків.

Крім того, у матеріалах справи (а.с. 9, зворот) міститься пояснення ОСОБА_3 від 9 вересня 2013 року, надане начальнику департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, в якому ОСОБА_3 визнає факт користування земельною ділянкою площею 0,9720 га та висловлює намір звернутися до міського голови з проханням про зменшення земельної ділянки у зв'язку неможливістю сплачувати орендну плату за раніше надану земельну ділянку.

Отже, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2015 року підлягає скасуванню, із залишенням в силі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової

палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2015 року скасувати.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року залишити в силі.