головуючого Гвоздика П.О., суддів: Євтушенко О.І., Мартинюка В.І., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський завод тротуарної плитки", Приватного підприємства "Херсон Прайм" про визнання трудового договору припиненим, витребування трудової книжки, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський завод тротуарної плитки" (далі - ТОВ "Херсонський завод тротуарної плитки"), Приватного підприємства "Херсон Прайм" (далі - ПП "Херсон Прайм") про визнання трудового договору припиненим, витребування трудової книжки, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилався на те, що 13 грудня 2007 року він був призначений на посаду директора ТОВ "Херсонський завод тротуарної плитки" та між сторонами був укладений безстроковий трудовий договір.

З кінця 2013 року позивачу припинили виплачувати заробітну плату, у зв'язку з чим він 25 червня 2014 року написав заяву про звільнення за власним бажанням. Таким чином позивач мав бути звільнений із займаної посади з 09 липня 2014 року. Проте трудову книжку йому не видано, всі розрахунки при звільненні не проведені.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 12 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Херсонський завод тротуарної плитки" на користь ОСОБА_6 заборгованість із заробітної плати у розмірі 6 095 грн 79 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12 листопада 2014 року у частині відмови у задоволенні позову про визнання трудового договору припиненим, витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Судами встановлено, що 13 грудня 2007 року ОСОБА_6 був призначений на посаду директора ТОВ "Херсонський завод тротуарної плитки", внаслідок чого між сторонами був укладений безстроковий трудовий договір.

25 червня 2014 року позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням.

Згідно з довідкою від 30 травня 2014 року № 6 заборгованість ТОВ "Херсонський завод тротуарної плитки" з заробітної плати перед ОСОБА_6 становила 6 095 грн 79 коп., що не заперечувалося відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Суди зробили правильний висновок, що у ТОВ "Херсонський завод тротуарної плитки" існує заборгованість із заробітної плати перед позивачем, а тому вона підлягає стягненню.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди застосували норми ст. 117 КЗпП України, якою передбачено обов'язок власника сплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку, тоді як позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання видати трудову книжку, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено, що трудова книжка знаходиться у ПП "Херсон Прайм".

Однак позивач і не мав можливості довести вказану обставину, тоді як презюмується, що трудова книжка працівника знаходиться на підприємстві, з яким він перебуває у трудових правовідносинах.

Засвідчену виписку про отримання ОСОБА_6 трудової книжки подано підприємством лише до суду апеляційної інстанції. Вказана виписка не містить доказів щодо часу видачі трудової книжки (а. с. 154).

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 02 червня 2014 року ОСОБА_6 повідомлено про його звільнення з 30 травня 2014 року на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України та запропоновано отримати трудову книжку в ТОВ "Херсонський завод тротуарної плитки".

Однак матеріали справи не містять доказів, що вказане повідомлення було направлено на адресу позивача, не доведено отримання ним вказаного повідомлення.

Доказів про отримання ОСОБА_6 трудової книжки відповідачем не надано. На вказані обставини суди уваги не звернули.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції не перевірив усіх доказів у справі та зробив передчасний висновок про недоведеність позивачем своїх позовних вимог в частині витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання трудового договору припиненим, витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалюючи в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено з інших підстав, виходив з того, що сторонами трудового договору є працівник та власник підприємства або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівника, і такою компетенцією суд не наділений.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються.

Статутом ТОВ "Херсонський завод тротуарної плитки" не передбачено обрання комісії по трудовим спорам, а директор призначається та звільняється самим товариством, тому апеляційний суд дійшов помилково висновку, що такого способу захисту прав та інтересів фізичної особи, як звернення до суду з позовом про визнання трудового договору припиненим законом не передбачено, є неправильними.

Суди не уточнили позовні вимоги ОСОБА_6 та не врахували, що відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) у будь-якому разі безпосередньо у районних (міських) судах розглядаються заяви звільнених працівників про зміну дати і формулювання причини звільнення.

Разом з тим суд першої інстанції не перевірив доводів ОСОБА_6 щодо необґрунтованості його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КзПП України.

Касаційний суд вважає, що суд першої інстанції дослідив надані докази і правильно зробив висновок про відмову в позові про припинення трудового договору, оскільки ОСОБА_6 звільнився з роботи згідно з ч. 1 ст. 41 КЗпПУ не спростував докази, надані відповідачем. У цій частині рішення суду апеляційної інстанції має бути скасоване, рішення суду першої інстанції - залишено в силі.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає що судові рішення підлягають скасуванню у частині позову про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 336, 338, 339, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року у частині позову про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року у частині позовних вимог про визнання трудового договору припиненим скасувати, рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12 листопада 2014 року у цій частині залишити в силі.