розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська спілка правників" від 3 серпня 2015 року, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року,

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" (далі - ТОВ Фінансова компанія "Центр фінансових рішень") звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська спілка правників" від 3 серпня 2015 року, посилаючись на те, що 3 серпня 2015 року суд розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за їхнім позовом до ОСОБА_4 ухвалив рішення про задоволення позову та стягнення з останнього на їхню користь суму боргу за кредитним договором від 18 липня 2013 року у загальному розмірі 27 494 грн 75 коп., а також в рахунок виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 3 вересня 2014 року у розмірі 117 674 грн 90 коп. звернув стягнення на предмет застави - автомобіль "Skoda Octavia", номерний знак НОМЕР_1, шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем від імені власника за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, дійсної на момент укладення договору купівлі-продажу, без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" просило видати виконавчий документ на виконання цього рішення.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року у задоволенні заяви ТОВ Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року ухвалу районного суду змінено в частині правового обґрунтування висновку суду. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" просить скасувати постановлені ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ст. 2, ст. 24 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом, при цьому, рішенням суду вважається рішення, постанова, ухвала суду, господарського суду, третейського суду, іноземного суду або арбітражу.

Статтею 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди" визначено, що третейським судам не підвідомчі спори щодо нерухомого майна (п. 7), спори щодо звернення стягнення на предмет застави, яким є рухоме майно, у переліку справ, які непідвідомчі третейським судам, відсутні.

Разом з цим, відповідно до п. 14 цієї статті, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Встановивши, що ОСОБА_4 є споживачем фінансових послуг, які були надані йому ТОВ Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" і спір виник щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави з підстав невиконання умов кредитного договору, суд в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" дійшов обґрунтованого висновку, що дана справа була не підвідомча третейському суду та відповідно до ст. 389-10 ЦПК України вказана обставина є підставою для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 2 вересня 2015 року, у справі № 6-856цс15.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин ухвалу суду першої інстанції в незміненій частині та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" відхилити, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року в незміненій частині та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року залишити без змін.