розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про поновлення порушеного права на користування житлом та вселення,

за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року

У грудні 2014 року ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про поновлення порушеного права на користування житлом та вселення.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Харкові. Згідно актового запису про народження ОСОБА_8 є матір'ю ОСОБА_5, а запис про батька здійснений в порядку ст. 135 СК України. Після народження ОСОБА_5 була зареєстрована разом з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1. Однак ОСОБА_8 не здійснювала належне піклування та матеріальне забезпечення малолітньої дитини, тому ОСОБА_5 з самого народження виховувалася позивачкою ОСОБА_4

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2004 року ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав відносно своєї доньки ОСОБА_5 На підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 25 січня 2000 року № 14/3, ОСОБА_4 призначено опікуном неповнолітньої ОСОБА_5 та за неповнолітньою збережено право користування житловою площею спірної квартири на час її проживання у опікуна.

Згідно рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова від 08 січня 1985 року № 14/73 особовий рахунок по двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 переоформлений на ОСОБА_6

На теперішній час у зазначеній квартирі зареєстровані відповідачі та неповнолітня ОСОБА_5 Після досягнення ІНФОРМАЦІЯ_3 року повноліття, ОСОБА_5 бажає мешкати окремо від піклувальника - ОСОБА_9, і єдиним її житлом на законних підставах є спірна квартира, але відповідачі чинять перешкоди неповнолітній у користуванні вказаним житлом, оскільки не дають ключі від квартири, що свідчить про порушення права ОСОБА_5 на житло.

Просила поновити порушене право ОСОБА_5 користуватися квартирою АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_5 до зазначеної квартири.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Поновлено порушене право неповнолітньої ОСОБА_5 на користування квартирою АДРЕСА_2, вселено її у вказану квартиру. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 червня 2015 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 09 квітня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем доведено, що порушене право неповнолітньої ОСОБА_5 на користування житлом підлягає поновленню.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Джержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2004 року ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав відносно своєї доньки ОСОБА_10

Рішенням Виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова від 25 січня 2000 року за № 14/3, опікуном неповнолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено ОСОБА_4; збережено за неповнолітньою право користування жилою площею квартири АДРЕСА_1 на час її проживання у опікуна.

Згідно довідки КП "Жилкомсервіс" з місця проживання про склад сім'ї та прописку, в спірній квартирі, яка складається з двох кімнат, зареєстровані: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 (a. c. 12).

Зі справи вбачається, що судом першої інстанції ухвалено 09 квітня 2015 року заочне рішення про задоволення позовних вимог про поновлення порушеного права на користування житлом та вселення.

28 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_11 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, мотивуючи свою заяву тим, що був повідомлений про час розгляду справи належним чином, але його представник звернувся до канцелярії суду з заявою про відкладення справи, також він вважає, що постановленням заочного рішення порушені його процесуальні права, бо вважає, що не були дослідженні всі обставини справи та суд мав би прийняти інше рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 228, ч. 2 ст. 232 ЦПК України правом на безпосереднє оскарження заочного рішення до апеляційного суду наділений лише позивач. Відповідач як засіб процесуального впливу на нього за неявку до суду немає права на безпосереднє апеляційне оскарження заочного рішення, а повинен в обов'язковому порядку подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, що його ухвалив. Лише в разі залишення такої заяви без задоволення відповідач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку (ч.4 ст. 231 ЦПК України).

Установлено, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2015 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення, оскільки ОСОБА_11 не надав доказів поважності відсутності в судовому засіданні, неодноразово повідомлявся про розгляд справи, однак в судове засідання не з'являвся. Крім того, слід зазначити, що представник відповідачів за дорученням ОСОБА_12 неодноразово звертався до суду з заявами про відкладення судового засідання, при цьому не зазначаючи поважності неявки в судове засідання.

У червні 2015 року ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року, в якій просив заочне рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимогах відмовити (а. с. 43 - 44).

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ у апеляційному порядку" (v0012700-08) відповідно до ст. ст. 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції Українисудові рішення є чинними та обов'язковими до виконання на всій території України, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 в судове засідання неодноразово не з'являвся, про час розгляду справи своєчасно та належним чином судом повідомлявся. Крім того, про час розгляду справи належним чином повідомлявся і представник ОСОБА_6 - ОСОБА_12, яким неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 пояснив, що дана квартира знаходиться в аварійному стані, в ній мешкає багато осіб, тому немає місця для проживання в ній ОСОБА_10 Ключів від квартири у ОСОБА_10 немає і він проти її проживання в зазначеній квартирі.

Однак, судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_5 з реєстрації свого народження зареєстрована разом з матір'ю у спірній квартирі, яка в подальшому була позбавлена батьківських прав, тому право на користування житлом закріплене на підставі ч. 1 ст. 167 СК України.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) погодившись з висновком суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з того, що дії відповідача по справі свідчать про багаторічне, навмисне вчинення перешкод щодо вселення в спірну квартиру неповнолітньої.

Посилання скаржника на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 мала стати повнолітньою, а суд навмисно та поспіхом ухвалив рішення аби ОСОБА_5 на момент ухвалення залишилася неповнолітньою, тим самим позбавив відповідача права надати більш вагомі докази та аргументи для всебічного та повного вирішення справи,не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду розглянуто позов у відповідності з діючим цивільним процесуальним законодавством.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.

Доводи касаційної скарги наведеного та викладених в ухвалі апеляційного суду не дають підставі для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.

На підставі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року, якою залишено без змін заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про поновлення порушеного права на користування житлом та вселення залишити без змін.