Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О., Мостової Г.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання частини нерухомого майна самочинним будівництвом, зобов'язання знести самочинно збудовану прибудову, повернення співвласникам самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди; за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_9, Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання частини нерухомого майна самочинним будівництвом, зобов'язання знести самочинно збудовану прибудову, за касаційною скаргою ОСОБА_12 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року,
в с т а н о в и л а:
Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про знесення самочинної прибудови по АДРЕСА_1, загальною площею 24,7 кв. м, позначену на плані земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будівництва літ. "а", з підстав, визначених ч. ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України, посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким належить на праві власності по 1/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 (квартира № 2), не отримавши належних дозволів, самочинно здійснили прибудову до будинку площею 24,5 кв. м, яка в плані земельної ділянки позначена літ. "п".
У свою чергу треті особи: ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, заявили свій позов до ОСОБА_5С, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, про знесення самочинно збудованої прибудови, повернення зайнятої земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його тим, що земельна ділянка, на якій здійснено прибудову, знаходиться у спільному користуванні всіх співвласників будинку, а прибудова зведена без отримання їхнього дозволу та дозволу відповідних інстанцій, який був прийнятий судом до сумісного розгляду з первісним.
19 грудня 2013 року судом, за клопотанням позивача - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, в порядку ст. 37 ЦПК України було замінено позивача за першим позовом, та третю особу за позовом третіх осіб, що заявили самостійні вимоги, - Шевченківську районну у м. Києві державну адміністрацію - на її правонаступника, в частині прав та обов'язків з яких витікає даний спір, а саме на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, а також на підставі ст. 35 ЦПК України, судом в обох позовах притягнуто як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору Київську міську раду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва суду від 04 березня 2014 року, за клопотанням представника позивача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, було залишено без розгляду позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Київська міська рада, про знесення самочинно збудованої прибудови.
Крім того, в судовому засіданні позивачами ОСОБА_11, ОСОБА_12 було подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме ними було заявлено вимоги тільки до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання самочинним будівництвом збудовану ОСОБА_5 і ОСОБА_6 прибудову по АДРЕСА_1, площею 20,8 кв. м, що позначена літерою "а1" на схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта на одноквартирний (садибний) індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року, та зобов'язання відповідачів за свій рахунок знести вказане самочинне будівництво, яка була прийнята судом до розгляду.
Оскільки позивачі ОСОБА_11, ОСОБА_12 та їх представник заявили про відмову від решти позовних вимог, в тому числі в частині, що стосуються відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що були заявлені ними в першому позові, ухвалою суду від 25 березня 2014 року було закрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання частини нерухомого майна самочинним будівництвом, зобов'язання знести самочинно збудовану прибудову, повернення співвласникам самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди, в частині вимог ОСОБА_11, ОСОБА_12, що стосуються ОСОБА_7, ОСОБА_8
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано самочинним будівництвом збудовану ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибудову по АДРЕСА_1, площею 20,8 кв. м, що позначена літерою "а1" на схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта на одноквартирний (садибний) індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 та у задоволенні позову ОСОБА_11, ОСОБА_12 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання самочинним будівництва збудованого ОСОБА_5, ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, площею 28 м. кВ, що позначено літерою "а1" на схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта на одноквартирний (садибний) індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року, та постановлено у цій частині нове рішення, за яким ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_11 відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо даної частини позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2014 року залишено без змін.
ОСОБА_12 не погоджуючись з даними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про зобов'язання знести самочинно збудовану прибудову, подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та)вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.
Судами попередніх інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Судами встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Києві, розташоване на земельній ділянці площею 824 кв. м, яка 29 червня 1954 року рішенням Київської міської ради № 1096 виділена для будівництва та ведення домашнього господарства (на той час АДРЕСА_1 т. 1 а. с. 33, 34); будинок побудовано в період часу з 1955 року до 1962 року і належить на праві спільної часткової власності, що не заперечувалось сторонами.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 1965 року власниками будинку АДРЕСА_1, у м.Києві, стали брати: ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 в рівних долях по 1/4 частині.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 вересня 1971 року ОСОБА_6 і ОСОБА_17 отримали у власність по 8 частині будинку після смерті ОСОБА_13, яка також було власником ј частини вказаного будинку, спадщину прийняли сини: ОСОБА_12 і ОСОБА_11, у зв'язку з чим вони стали співвласниками вказаного домоволодіння, а саме їм належить по 1/8 частині будинку кожному. Крім того вони зареєстровані в цьому будинку та фактично займають квартиру № 4, яка розташована в мансарді будинку.
ОСОБА_9 є власником 1/4 частини і проживає в кв. № 1 вказаного будинку. ОСОБА_4, який постійно проживає в Росії, належить на праві власності ј частина будинку та виділено у користування квартиру № 3.
Судом встановлено, що у 1996 році у квартирі № 2, яку займає його сім'я, ним та ОСОБА_6 було здійснено прибудову до належної їм частини будинку, яка складається з коридору площею, 5,8 кв. м, санвузлу площею 7,8 кв. м, кухні площею 9,1 кв. м.
Необхідність вказаної прибудови була викликана неналежними умовами для проживання співвласників квартири № 2, а саме відсутністю санітарно-технічних приміщень з відповідним обладнанням, а також площею кухні, яка становила 4,9 кв. м, що не відповідає нормативам встановленим для таких приміщень.
Відповідно до Технічного паспорта на одноквартирний (садибний) житловий будинок АДРЕСА_1 м. Києві, виготовленого станом на 11 жовтня 2013 року, площа прибудови до квартири № 2 вказаного домоволодіння, що позначена літерою "а 1", становить 20,8 кв. м, в техпаспорті зазначено, що вказана прибудова є самочинним будівництвом.
Крім того із зібраних судами доказів встановлено, що колишня співвласниця ОСОБА_13, яка є матір'ю ОСОБА_11, ОСОБА_12, що успадкували її ј частину у власності будинку АДРЕСА_1 м. Києві, протягом 2004-2007 років постійно зверталась до КПУЖГ Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, прокуратури Шевченківського району м. Києва, Управління державного архітектурно-будівельного контролю стосовно будівництва ОСОБА_5 прибудови без дозволу усіх співвласників та порушення їх прав як співвласників.
З відповідей на звернення ОСОБА_13 вбачається, що відповідачі збудували прибудову без отримання будь-яких дозволів на будівництво та за відсутності погодженого і затвердженого проекту будівництва, відсутності письмового дозволу всіх співвласників будинковолодіння, що стало підставою для визнання судом цього будівництва самочинним, але з вказаних відповідей не вбачається встановлення факту порушень прав співвласників будинку, у зв'язку із самочинним будівництвом.
Інших доказів на підтвердження порушення будь-яких прав співвласників будинку АДРЕСА_1 у м. Києві, позивачами суду не надано.
Земельна ділянка, площею 824 кв. м по АДРЕСА_1, рішенням Київської міської ради від 29 червня 1954 року № 1096 була виділена саме для будівництва та ведення господарства.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у справі № 22-21805/2010, встановлено порядок користування вказаною земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння, згідно з яким земельна ділянка, на якій було здійснено самочинну прибудову, виділена в користування відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Крім того, самочинне будівництво по АДРЕСА_1, у м. Києві, здійснене ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як законними землекористувачами, на земельній ділянці відведеній для будівництва та ведення домашнього господарства.
Відповідно до Висновку про технічний стан самовільної прибудови до квартири № 2 житлового будинку АДРЕСА_1, відповідність нормам для житла та можливий влив на технічний стан та інсталяцію будинку в цілому, складеного 17 січня 2015 року спеціалістами ГО "Київблагоустрій", негативного впливу виконаної до квартири № 2 прибудови на загальний технічний стан будинку не виявлено.
Отже, з урахуванням вказаних обставин, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обґрунтовано виходили із того, що не встановлено порушень прав співвласників будинку АДРЕСА_1 у м. Києві через вказане самочинне будівництво, яке здійснене на земельній ділянці виділеній для будівництва та обслуговування споруд і саме на тій частині, яка виділена в користування забудовнику. При цьому судами враховано, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_12 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання знести самочинно збудовану прибудову,залишити без змін.
ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Т.Л. Ізмайлова
С.О. Карпенко
Г.І. Мостова