Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Гвоздика П.О., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, треті особи без самостійних вимог: Херсонська міська рада, ОСОБА_2, про визнання права на приватизацію приміщень у гуртожитку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 23 липня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, треті особи без самостійних вимог 6 Херсонська міська рада, ОСОБА_2, про визнання права на приватизацію приміщень у гуртожитку.

В обґрунтування позову зазначала, що вона та члени її сім'ї більше п'яти років проживають у житлових приміщеннях кімнати АДРЕСА_1 на підставі ордера, виданого 2 грудня 2004 року на право зайняття житлової площі у гуртожитку, який у лютому 2013 року переданий до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади.

Рішенням Херсонської міської ради № 1093 від 24 липня 2013 року було підтверджено статус вказаної будівлі - "гуртожиток", із наданням дозволу на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку, у тому числі і по АДРЕСА_1, прийнятого до комунальної власності міської територіальної громади.

Вважала, що вона та члени її сім'ї мають право відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) на житло шляхом приватизації займаних ними на законних підставах приміщень у гуртожитку.

З метою реалізації вказаного права вона звернулася до відповідача для укладення договору найму займаних житлових приміщень, однак їй було відмовлено з підстав відсутності інформації у відповідній довідці про те, що всі займані її сім'єю приміщення є житловими.

На колективне звернення до виконавчого комітету Херсонської міської ради щодо вирішення питання про приватизацію займаних приміщень отримано відповідь, що кімната під літ. "в", на приватизацію якої вона претендує, є приміщенням загального користування і не може надаватися для заселення як житлова. Для зміни статусу такої кімнати необхідна згода всіх мешканців поверху і виготовлення за її кошти нового поповерхового технічного паспорту. Позивач вважала таку відповідь відмовою у приватизації житла, тобто вважала, що має місце спір про право.

Уточнивши та доповнивши під час розгляду справи позовні вимоги, позивач просила суд визнати за нею право на приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_1, зобов'язати управління комунальної власності Херсонської міської ради внести зміни щодо зменшення площі особам, які отримали документи на право власності часток приміщення № 155 літера "в", у якій вона проживає на законних підставах, зобов'язати відповідачів безоплатно передати їй у власність кімнати

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17 квітня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Надано ОСОБА_1 право на приватизацію приміщення АДРЕСА_1 як житлового. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 23 липня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 17 квітня 2014 року скасовано в частині надання ОСОБА_1 права на приватизацію приміщення

АДРЕСА_1 як житлового, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду Херсонської області від 23 липня 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 17 квітня 2014 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із встановлених у справі обставин, зокрема з такого.

Відповідно до ордеру № 146 від 2 грудня 2004 року, виданого ВАТ "Херсонські комбайни", ОСОБА_1 на сім'ю із двох чоловік надано право на заняття житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_1 розміром 19,1 кв. м + 13,2 кв. м (а.с. 5).

Згідно з актом приймання-передачі від 4 лютого 2013 року будівля гуртожитку по АДРЕСА_1, що належала ВАТ "Херсонські комбайни" передана у комунальну власність Херсонської міської територіальної громади на баланс міського управління житлового господарства. Даний акт затверджено рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від

19 лютого 2013 року № 34 (а.с. 115).

Рішенням сесії Херсонської міської ради від 24 липня 2013 року № 1093 підтверджено статус гуртожитку з наданням дозволу на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку, прийнятих до комунальної власності міської територіальної громади, у тому числі гуртожитку, розташованому у м. Херсоні по АДРЕСА_1, громадянам, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них (а.с. 103, 104, 123).

Із 17 грудня 2004 року позивач із сином зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та проживають за вказаною адресою (а.с. 9).

Відповідно до поверхового плану будівлі літ. "А" по АДРЕСА_1, що міститься в інвентарній справі на будівлю, яка досліджена колегією суддів апеляційного суду, поверх V, та опису його приміщень, вбачається, що приміщення № 155 "в" площею 13,1 кв. м зазначене під номером 25, якому відповідає призначення слюсарня (а.с.11-14).

Згідно з положеннями ст. ст. 128, 129 ЖК України для проживання у гуртожитках надається лише жила площа.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спірне приміщення у гуртожитку не мало статусу житлового і не могло надаватися для проживання позивачеві.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано вважав, що дозвіл заступника директора з будівництва ВАТ "Херсонські комбайни" від 24 грудня 2004 року на зміну перепланування жилого приміщення по АДРЕСА_1 (а.с. 120) не може розцінюватися як встановлений законом дозвіл компетентного органу на зміну статусу приміщення - переведення з нежитлового у житлове.

Відповідно до акта про перевірку житлових умов громадян у гуртожитку від 20 березня 2015 року, ОСОБА_1 проживає у гуртожитку у 2-х кімнатах: житлове приміщення площею 19,1 кв. м, нежитлове приміщення площею 13,2 кв. м, яке використовується як житлове (а.с 169).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" громадяни, на яких поширюється дія цього закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Рішенням сесії Херсонської міської ради від 24 липня 2013 року № 1093 надано дозвіл на приватизацію лише житлових приміщень у гуртожитку (а.с. 103).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кухні, санвузли тощо) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Крім того, як убачається зі свідоцтв про право власності мешканців гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не оспорені й у визначеному чинним законодавством порядку не припинені, до загальної площі житлового приміщення, що надається у власність, та розрахунку розміру загальної площі житлового приміщення у гуртожитку, включена частка приміщень спільного користування, до яких входить приміщення, на приватизацію якого претендує позивач (а.с. 148-150; 155-158;163).

Отже, виходячи із встановлених у справі обставин та керуючись зазначеними вище положеннями закону, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ