розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: державний нотаріус Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кобрусєва Любов Віталіївна, Сурсько-Литовська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання договору дарування недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_8, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2015 року й ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4. звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_9, яка заповіла все своє майно йому та його брату - ОСОБА_5 У 2007 році дружина брата - ОСОБА_6, скориставшись його тяжким станом алкогольного сп'яніння, примусила його підписати довіреність на її ім'я на оформлення його спадкових прав на майно, а потім довіреність на право дарування належної йому частки спадкового майна ОСОБА_5

6 лютого 2008 року ОСОБА_6, діючи від його імені, уклала з ОСОБА_5 договори дарування 1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_1, які належали йому після смерті матері.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 225, 233 ЦК України просив суд: поновити строк звернення до суду з даним позовом; визнати недійсними договори дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 709,5 кв. м за вказаною адресою, укладені 6 лютого 2008 року.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та його представник - ОСОБА_8, просять оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що підстав, передбачених ст. ст. 225, 233 ЦК України, для визнання договорів дарування недійсними немає, позивач їх не довів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

При цьому суди вірно врахували те, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 7 квітня 2015 року позивач міг розуміти значення своїх дій та керувати ними на час оформлення довіреності, на підставі якої вчинено договори дарування.

Доводи касаційної скарги щодо недійсності договорів дарування згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України безпідставні, оскільки зазначені підстави не були підставою позову і предметом судового розгляду. Крім того, вони були предметом позову, який вирішено рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2011 року, та яким у позові ОСОБА_4 відмовлено.

Ураховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2015 року залишити без змін.