Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Банк Універсальний" про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 листопада 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 11 грудня 2006 року між ним та відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк Універсальний" (далі - ПАТ "Банк Універсальний"), укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 104 тис. доларів США на строк до 10 грудня 2026 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом. Зазначав, що положення кредитного договору суперечать нормам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та Правил надання банками інформації споживачу про умови і кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки кредитний договір має містити графік періодичних платежів, у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, який відсутній у договорі від 11 грудня 2006 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати кредитний договір від 11 грудня 2006 року недійсним з моменту його укладення та застосувати наслідки його недійсності, повернувши йому різницю між сумою кредиту та фактично сплаченими грошовими коштами в розмірі 52 857 доларів 85 центів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 3 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4,суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що підстав, передбачених ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України, для визнання кредитного договору недійсним немає і позивач їх не довів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

При цьому суди вірно зазначили, що позивач був повідомлений про всі істотні умови договору, добровільно згідно з положеннями ст. ст. 3, 627 ЦК України підписав договір, ознайомився з графіком погашення кредиту та розписом сукупної вартості кредиту.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року № 6-1341цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням суду, що набрало законної сили, з позивача за оспореним ним кредитним договором вже стягнуто кредитну заборгованість, отже, умови кредитного договору досліджувались та оцінювались, а згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України не дозволяється оспорювати в іншому процесі раніше встановлені судом факти і правовідносини.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.