Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, про зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником – ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_2 Власником сусіднього житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, який самочинно здійснив перебудову та переміщення будинку з порушенням будівельних, санітарних і протипожежних норм, у результаті чого із-за опадів, які стікають під фундамент його будинку, відбувається його просідання. Крім того, у будинку відповідача розміщено турбокотел, угарні гази від якого виходять у вікно його будинку, що створює неможливі умови для проживання та побутові незручності.
Ураховуючи викладене, позивач на підставі ст. ст. 16, 376, 386, 391 ЦК України просив суд захистити його права та зобов’язати відповідача знести самовільно побудований житловий будинок та привести земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, у відповідний стан.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: зобов’язано ОСОБА_4 знести самовільно побудований житловий будинок АДРЕСА_1; стягнуто з відповідача на користь позивача 54 грн. 50 коп. на відшкодування судових витрат. У решті позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, ОСОБА_5, просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 побудував житловий будинок АДРЕСА_1 з порушенням вимог державних будівельних норм та правил, протипожежних та санітарних вимог, у результаті чого порушені права позивача на повноцінне користування належним йому майном, чим порушені його права власника, передбачені ст. ст. 386, 391 ЦК України.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду й відмовляючи в задоволенні позову, виходив виключно із того, що з позовом про знесення самочинно збудованих будівель відповідно до ст. 376 ЦК України можуть звертатися лише відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування.
Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 16 липня 2007 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 2 грудня 2009 року є власником житлового будинку АДРЕСА_2 який він після придбання переобладнав, не змінюючи його розмірів та зовнішніх вимірів (а.с. 8, 16, 17). ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2005 року став власником житлового будинку АДРЕСА_1, який він зніс та побудував новий будинок (а.с. 96). Відповідачем здійснено будівництво нового будинку після закінчення реконструкції будинку позивачем.
Згідно з висновком № 3009-10 судової будівельно-технічної експертизи від 11 лютого 2011 року будівництво, проведене в 2008 році на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, не відповідає вимогам державних будівельних норм та іншим державним стандартам з питань будівництва. Відповідачем порушено будівельні вимоги по відношенню до власника житлового будинку № 32 за вказаною вище адресою, а саме: порушено мінімально можливу відстань, необхідну для обслуговування будинку; порушено протипожежний розрив між будинками; створені умови для потрапляння опадів на сусідню земельну ділянку; порушено інсоляцію та належного потрапляння природного освітлення через вікно житлової кімнати.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.
Звертаючись до суду з позовом, позивач послався на те, що відповідач без проектної документації – самочинно, побудував житловий будинок, який розташував на відстані 1 м від належного йому будинку, що призводить до незручностей та неможливості його обслуговування. Крім того, зазначав, що побудованй будинок вищий і стікання опадів призводить до просідання фундаменту в його будинку. Також турбокотел, встановлений у будинку ОСОБА_4 таким чином, що угарні гази потрапляють у вікно будинку позивача, що призводить до неможливості проживання в ньому.
Право позивача на звернення з даним позовом передбачено ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України, згідно з якими власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Апеляційний суд, маючи на це передбачені законом повноваження, зазначені доводи позивача не перевірив, та на порушення вимог статей 10, 212, 303, 316 ЦПК України не дав їм належної оцінки, висновків районного суду в цій частині взагалі не переглянув, тобто ухилився від виконання своїх обов’язків щодо апеляційного перегляду судового рішення.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд не врахував, що способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.
Таким чином, дійшовши висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції нормам закону та матеріалам справи, тобто про порушення процесуальних норм права, апеляційний суд належно не перевірив доводи й заперечення сторін та з порушенням процесуальних і матеріальних норм права ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову.
За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником – ОСОБА_5, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник Судді: Б.І. Гулько С.Ф. Хопта М.Є. Червинська В.А. Черненко