Дем'яносова М.В., Маляренка А.В., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 46 000 грн матеріальної та 5 000 грн моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначив, що маючи намір придбати в майбутньому у відповідача земельну ділянку та розташований на ній гараж по АДРЕСА_1

19 липня 2014 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 завдаток в розмірі 2 000 доларів США, про що була складена відповідна розписка. В свою чергу ОСОБА_5 зобов'язалася передати вищевказану нерухомість ОСОБА_4 після оформлення необхідних правовстановлюючих документів.

Оскільки відповідач на час звернення до суду отриманих коштів не повернула та не передала позивачу обумовлені об'єкт нерухомості, останній змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому, посилаючись на вимоги ст.ст. 570, 571 ЦК України, просив його позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 жовтня 2015 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року скасовано, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму переданого авансу у розмірі 42 306 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи та положення ст. ст. 530, 546 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для стягнення грошових коштів, що в силу ч. 2 ст. 570 ЦК України є авансом, який підлягає поверненню в примусовому порядку позивачу.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ