розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 24 червня 2015 року,

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 30 листопада 2007 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (перейменоване на ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 64 158 доларів США, на умовах, визначених договором, терміном до 30 листопада 2028 року. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки від 3 грудня 2007 року, укладеного між цими сторонами, предметом якого є належний ОСОБА_3 житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1. Неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 5 листопада 2014 року становить 1 840 633,80 грн, яка в добровільному порядку погашена не була.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 24 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем факту невиконання відповідачем умов кредитного договору від 30 листопада 2007 року та наявності заборгованості за цим договором.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Установлено, що 30 листопада 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (перейменоване на ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 64 158 доларів США, на умовах, визначених договором, терміном до 30 листопада 2028 року.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між цими сторонами 3 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 в заставу передав належний йому житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1.

26 вересня 2014 року на адресу ОСОБА_3 було направлено вимогу про добровільне погашення заборгованості.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1.2.2. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунок НОМЕР_1 в АКІБ "УкрСиббанк". Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на рахунок Банку, зазначений у цьому пункті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_3 у 2009 році погасив залишок заборгованості за кредитом, в тому числі і тіло кредиту, шляхом продажу іпотечного майна, що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеного 31 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та на гарантійний лист начальника відділення АКІБ "УкрСиббанк", з якого слідує, що ОСОБА_3 погашено основну заборгованість і нараховані відсотки за кредитним договором від 30 листопада 2007 року, з проханням вилучити із реєстру заборон на відчуження вказаний в договорі іпотеки житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

При цьому, беручи до уваги повідомлення для приватного нотаріуса від 30 липня 2008 року (а. с. 72), як належний доказ погашення кредиту, суд не врахував, що матеріали справи не містять належних доказів, які б спростували наданий позивачем розрахунок та підтвердили внесення коштів у зарахування погашення кредиту.

Крім того, в порушення вимог ст. 212, 303, 315 ЦПК України, апеляційний суд не дав належної оцінки наявному в матеріалах справи договору іпотеки від 28 жовтня 2009 року, який укладено між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (перейменоване на ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_3 на забезпечення виконання останнім зобов'язань за кредитним договором від 30 листопада 2007 року, укладеним між цими сторонами, предметом якого є житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3 на праві власності, тобто після повідомлення нотаріуса про погашення заборгованості за кредитним договором від 30 листопада 2007 року.

Викладене свідчить, що при вирішені спору апеляційним судом неповно встановлено фактичні обставин справи, не дано юридичної оцінки наданим сторонами доказам, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування постановленої апеляційним судом ухвали з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.