Ізмайлової Т.Л., Кузнєцова В.О., Наумчука М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у нерухомому майні та визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, припинити право власності ОСОБА_5 у спільній сумісній власності на недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки площею 600 кв. м, розташовану за цією ж адресою, а також визнати за ним право власності на вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами та на вказану земельну ділянку. Також просив стягнути з нього на користь ОСОБА_5, як компенсацію за припинення права власності, вартість 1/2 частину земельної ділянки площею 600 кв. м, що складає 48 700,00 грн та 194 690,00 грн вартості вкладу ОСОБА_5 у незавершене будівництво - недобудований будинок по АДРЕСА_1.

Вимоги за позовом обґрунтовував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 до 2012 року. Після розірвання шлюбу рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року між ними було поділено майно, набуте під час шлюбу, а саме: визнано об'єктом права спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_5 недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 600 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_5 не приймала участі у добудові вказаного будинку, тому її право власності на недобудований житловий будинок, необхідно припинити та компенсувати ОСОБА_5 половину їх вартості, яка складає 194 690,00 грн, а також необхідно припинити право власності на Ѕ частину земельної ділянки та компенсувати її вартість у розмірі 48 700,00 грн.

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 травня 2015 року позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 11 червня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Припинено право власності ОСОБА_5 у спільній сумісній власності на недобудований житловий будинок АДРЕСА_1.

Припинено право власності ОСОБА_5 у спільній часткові власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 600,00 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на земельну ділянку площею 600,00 кв. м з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок компенсації грошові кошти в сумі 243 390,00 грн, в тому числі: 48 700,00 грн - вартість Ѕ частині земельної ділянки, площею 600,00 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1; 194 690,00 грн - вартість будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_6, звернувся із касаційної скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебула у зареєстрованому шлюбі в період з 11 червня 2003 року по 14 листопада 2012 року.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року було здійснено поділ майна подружжя придбаного за час шлюбу та визнано недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 600,00 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 10 липня 2014 року зареєстрував за собою право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_4 посилався на те, що спільне володіння та користування з відповідачкою спірним житловим будинком є неможливим, у зв'язку з припиненням існування самого об'єкта права власності, а визнане за відповідачкою право власності на частину будівельних матеріалів не є підставою для визнання за нею права власності на вказаний будинок як об'єкт нерухомого майна.

Згідно зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі.

Такі висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального закону, а також встановленим обставинам справи.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ