Автотранспортне підприємство надає послуги
з перевезення пасажирів міським та приміським автомобільним
транспортом, у тому числі й пільгових категорій пасажирів.
Тарифи на пасажирські перевезення є регульованими, i
підприємство отримує з місцевого бюджету дотацію як
компенсацію збитків (різниця між вартістю перевезень
та сумою регульованого тарифу) та як компенсацію вартості
пільгових перевезень. Який порядок визначення бази оподаткування
таких операцій?
Відповідно до Закону № 2344-III пільгові перевезення
осіб, які користуються такими правами згідно з чинним
законодавством, здійснюються пасажирськими перевізниками
всіх форм власності та підпорядкування. Види та обсяги
пільгових перевезень, а також розмір регульованого тарифу
на перевезення встановлюються державним замовленням,
у якому визначається порядок компенсації пасажирським
перевізникам збитків від цих перевезень. При цьому збитки
пасажирського перевізника від пільгових перевезень та
перевезень за регульованими тарифами повністю компенсуються
за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР встановлено,
що об’єктом оподаткування є операції з продажу товарів
(робіт, послуг) на митній території України.
Звільняються від оподаткування операції
з надання послуг з перевезення пасажирів міським i приміським
пасажирським транспортом та автомобільним транспортом
у межах району, тарифи на які регулюються в установленому
законом порядку (пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР).
При цьому з 1 жовтня 1998 р. операції з надання послуг
з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом
та автомобільним транспортом у межах району виключено
з числа звільнених від оподаткування операцій, i з вищезазначеної
дати такі операції оподатковуються в загальновстановленому
порядку за ставкою 20% (ст. 5 Указу 857/98).
База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт,
послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної)
вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами
(тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита,
інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових)
платежів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів
(робіт, послуг) згідно із законами України з питань
оподаткування (п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР).
Тобто у разі, якщо вартість послуг з перевезення пасажирів
приміським пасажирським транспортом та автомобільним
транспортом у межах району визначається за регульованим
тарифом, базою оподаткування таких операцій є встановлений
регульований тариф, незалежно від того, що є джерелом
отримання такого тарифу — державна дотація чи кошти
пасажирів.
Таким чином, дотації, що отримуються пасажирськими перевізниками
з місцевих бюджетів, з метою визначення правомірності
включення їх до бази оподаткування слід розділити на
дві категорії:
кошти, що отримуються як компенсація вартості перевезення
пільгових категорій населення — такі кошти включаються
до бази оподаткування, оскільки це є компенсацією тарифу
за рахунок бюджету;
кошти, що отримуються підприємством на покриття збитків
від здійснення перевезення пасажирів за регульованими
тарифами — такі кошти не є об’єктом оподаткування ПДВ.
При цьому з урахуванням вимог ст. 7 Закону № 168/97-ВР
щодо порядку формування податкового кредиту до складу
податкового кредиту включаються суми ПДВ, сплачені (нараховані)
платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат, та основних фондів i нематеріальних активів,
які підлягають амортизації, лише в частині, що відповідає
частці їх використання в оподатковуваних операціях звітного
періоду.
А тому пасажирські перевізники, які здійснюють перевезення
пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним
транспортом у межах району за регульованим тарифом,
мають право на отримання податкового кредиту за придбаними
товарами (роботами, послугами) лише в частині, що відповідає
частці затвердженого тарифу в загальному обсязі компенсацій
за перевезення.