розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року,

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 02 лютого 2006 року між ним та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № CNL 700/333/2006, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 42 тис. доларів США строком до 02 лютого 2016 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором станом на 02 грудня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 11 324,91 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 178 593 грн 83 коп., з якої: 10 800,78 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 170 328 грн 30 коп. - заборгованість зі сплати кредиту; 524,13 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 8 265 грн 53 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом. Пеня за період з 15 лютого по 26 червня 2014 року склала 488 грн 62 коп.

Просило стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 02 лютого 2006 року № CNL700/333/2006 у розмірі 11 324, 91 доларів США, пеню за період з 15 лютого по 26 червня 2014 року у розмірі 488 грн 62 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити позов без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 02 лютого 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзен банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № CNL 700/333/2006, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 42 тис. доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14 % річних строком до 02 лютого 2016 року.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту та сплати процентів здійснюється позичальником щомісяця у розмірі платежу та не пізніше дати платежу, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням.

Згідно з п. 1.11.1 договору усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах встановлених цим договором.

Відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором або у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та майновим поручителем умов договору (а. с. 610).

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 02 грудня 2014 року за ОСОБА_4 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 324,91 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 178 593 грн 83 коп., з якої: 10 800,78 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 170 328 грн 30 коп. - заборгованість зі сплати кредиту; 524,13 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 8 265 грн 53 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом. Пеня за період з 15 лютого по 26 червня 2014 року склала 488 грн 62 коп. (а. с. 11, 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди обґрунтовано задовольнили позов банку відповідно до вимог ст. ст. 1054, 1050, 625 ЦК України на підставі розрахунку заборгованості, що у встановленому законом порядку відповідачем не спростований. Належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, що працівники банку дозволили погашати заборгованість платежами у меншому розмірі, ніж визначено графіком, відповідач не надав.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року залишити без змін.