розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендис ЛТД", про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційними скаргами ОСОБА_5, від імені якого діє представник ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_8, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року,

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "УніКредит Банк" (далі - ПАТ "УніКредит Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30 травня 2008 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро" (далі - ТОВ "Автоленд-Дніпро") було укладено кредитний договір № 121-СВ, згідно з яким позивач зобов'язався надати позичальнику револьверну кредитну лінію у розмірі 6 млн доларів США на строк до 30 травня 2009 року, із можливістю отримати їх у доларах США, євро та гривні. На виконання умов указаного договору ПАТ "УніКредит Банк" перерахувало на поточний рахунок позичальника, відкритий у ПАТ "УніКредит Банк", грошові кошти у сумі 53 млн грн та 2 218 848 доларів США.

На забезпечення виконання позичальником взятих за кредитним договором зобов'язань 04 липня 2008 року між ПАТ "УніКредит Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендис ЛТД" (далі - ТОВ "Лендис ЛТД") укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу КулінічемА.С., згідно з яким останнє передало в іпотеку будівлі і споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1, до яких входять: літ. "Б-1", "б-1", "б1-1", "Б1-1" побутові приміщення, прибудова, склад, площею 582,5 кв. м; літ. "В" гараж; літ. "З" майстерня; літ. "У" вбиральня; літ. "С", "Ф", "Х", "Ц", "Ч", "Ш" навіси; літ. "О", "о" автосалон, прибудова (тимчасова); літ. "Н" станція технічного обслуговування площею 117,4 кв. м; літ. "Р" трансформаторна підстанція; літ. "П" склад паливно-мастильних матеріалів; літ. "Т" АЗС; літ. "Г-1", "г", "г1", "г2" гараж, ганки, площею 476,8 кв. м; літ. "Д-1", "д-1", "д1", "д-2" склад, прибудова, ганки, площею 234,0 кв. м; літ. "Л" сторожка; 1-18, ІІ огорожа, споруди, мостіння; літ. "М" туалет.

У зв'язку з невиконанням позичальником належним чином умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 885 428,19 доларів США та 14 365 232 грн 99 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 727 287,34 доларів США та 12 500 000 грн; неустойка за прострочення кредиту - 157 841,16 доларів США та 1 359 774 грн; прострочені проценти за користування кредитом - 505 458 грн 91 коп.; прострочена комісія - 299,69 доларів США.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), яке є правонаступником ПАТ "УніКредит Банк", уточнивши під час розгляду справи вимоги позову, остаточно просило звернути стягнення на вищевказаний предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року, позов задоволено.

У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Автоленд-Дніпро" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 121-СВ у сумі 1 585 000 грн, загальний розмір якої становить 885 428,19 доларів США та 14 365 232 грн 99 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 727 287,34 доларів США та 12 500 000 грн; неустойка за прострочення кредиту - 157 841,16 доларів США та 1 359 774 грн 08 коп.; прострочені проценти за користування кредитом - 505 458 грн 91 коп.; прострочена комісія - 299,69 доларів США, звернуто стягнення на належний ОСОБА_4 предмет іпотеки у вигляді будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 та складаються із: навісів літ. "С", "Ш"; станції технічного обслуговування літ. "Н-1", площею 117,4 кв. м; автосалону літ. "О"; прибудови (тимчасова) літ. "о"; трансформаторної станції літ. "Р"; складу паливно-мастильних матеріалів літ. "П", АЗС літ. "Т"; складу літ. "Д-1"; прибудови літ. "д-1"; ганку літ. "д", загальною площею 249,0 кв. м; сторожки літ. "Л"; прибудови літ. "л"; туалету літ. "М"; огорожі; споруд № 1-2, 4-9, 11-18; мостіння-ІІ, шляхом визнання права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на вказане нерухоме майно.

У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Автоленд-Дніпро" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 121-СВ у сумі 2 081 000 грн, загальний розмір якої становить 885 428,19 доларів США та 14 365 232 грн 99 коп., звернуто стягнення на належний ОСОБА_5 предмет іпотеки за іпотечним договором від 04 липня 2008 року, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1 та складаються із: гаража літ. "Г-1", загальною площею 481,0 кв. м; ганків літ. "г", "г1", "г2"; навісів літ. "Х", "Ц", "Ч"; воріт № 7, у спільній власності - споруд № № 3, 10, 14, літ. "І", шляхом визнання права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на вказане нерухоме майно.

У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Автоленд-Дніпро" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 121-СВ у сумі 2 520 000 грн, загальний розмір якої становить 885 428,19 доларів США та 14 365 232 грн 99 коп., звернуто стягнення на належний ОСОБА_6 предмет іпотеки за іпотечним договором від 04 липня 2008 року, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1 та складаються із: побутових приміщень літ. "Б-1"; прибудов літ. "б-1"; ганків літ "б"; складу літ "Б1", загальною площею 582,5 кв. м; гаража літ. "В"; майстерні літ. "З"; вбиральні літ. "У"; навісу літ. "Ф", шляхом визнання права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на вказане нерухоме майно.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційних скаргах відповідачі просять скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають наведеним нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ст. 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) , з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Судом установлено, що 30 травня 2008 року між ПАТ "УніКредит Банк" та ТОВ "Автоленд-Дніпро" було укладено кредитний договір № 121-СВ, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику револьверну кредитну лінію у розмірі 6 млн доларів США із можливістю їх отримати в доларах США, євро та гривні, на строк до 30 травня 2009 року.

На виконання вищенаведених умов договору банк перерахував на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1, відкритий у ПАТ "УніКредит Банк", грошові кошти, що підтверджується меморіальними ордерами на загальну суму 53 млн грн та 2 218 848 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальником перед банком за вищевказаним кредитним договором 04 липня 2008 року між ПАТ "УніКредит Банк" і ТОВ "Лендіс ЛТД" укладено іпотечний договір, предметом якого виступило наступне нерухоме майно: літ. "Б-1", "б-1", "б1-1", "Б1-1" побутові приміщення, прибудова, склад, площею 582,5 кв. м; літ. "В" гараж; літ. "З" майстерня; літ. "У" вбиральня; літ. "С", "Ф", "Х", "Ц", "Ч", "Ш" навіси; літ. "О", "о" автосалон, прибудова (тимчасова); літ. "Н" станція технічного обслуговування площею 117,4 кв. м; літ. "Р" трансформаторна підстанція; літ. "П" склад паливно-мастильних матеріалів; літ. "Т" АЗС; літ. "Г-1", "г", "г1", "г2" гараж, ганки, площею 476,8 кв. м; літ. "Д-1", "д-1", "д1", "д-2" склад, прибудова, ганки, площею 234,0 кв. м; літ. "Л" сторожка; 1-18, І, І огорожа, споруди, мостіння; літ. "М" туалет, що розташовано по АДРЕСА_1. Договірна вартість предмета іпотеки на день підписання іпотечного договору визначена сторонами у розмірі 1 893 480,14 доларів США.

Умовами зазначеного іпотечного договору, а саме п. 5.1, передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, передбачених договором.

Один із таких способів звернення стягнення сторони визначили у п. п. 5.4.2 іпотечного договору - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

04 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А.С. у зв'язку з посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі нерухомого майна, яке належать ТОВ "Лендіс ЛТД", до припинення дії іпотечного договору.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2010 року у справі № 2-6269/2010 право власності на предмет іпотеки було визнано за ОСОБА_10 і майно вибуло із власності ТОВ "Лендіс ЛТД". Крім того, зазначеним рішенням скасовано та виключено записи щодо обтяжень іпотекою у Державному реєстрі іпотек та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

21 грудня 2010 року предмет іпотеки відчужено ОСОБА_10 на користь ТОВ "Профіконт" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 3319.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 10 червня 2011 року між ТОВ "Профіконт" і ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Рябих В.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 2873, останній набув у власність частину предмета іпотеки.

Водночас 10 червня 2011 року частину предмета іпотеки відчужено ТОВ "Профіконт" на користь ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Рябих В.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 2872.

05 грудня 2012 року частину предмета іпотеки відчужено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Пікаловою В.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 1107.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року скасовано заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2010 року у справі № 2-6269/2010 та у задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2011 року за заявою ПАТ "УніКредит Банк" вирішено питання про поворот виконання рішення суду від 17 вересня 2010 року.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що обтяження у вигляді іпотеки діє починаючи з дати посвідчення договору іпотеки, а саме з 04 липня 2008 року, тому суд обґрунтовано спростував доводи відповідачів щодо відсутності будь-яких обтяжень під час укладення договорів купівлі-продажу.

Таким чином, суд правильно установив, що на час розгляду справи предмет іпотеки належить відповідачам у наступних частинах: ОСОБА_4 - навіси літ. "С", "Ш"; станція технічного обслуговування літ. "Н-1", площею 117,4 кв. м; автосалон літ. "О"; прибудова (тимчасова) літ. "о"; трансформаторна станція літ. "Р"; склад паливно-мастильних матеріалів літ. "П", АЗС літ. "Т"; склад літ. "Д-1"; прибудова літ. "д-1"; ганок літ. "д", загальною площею 249,0 кв. м; сторожка літ. "Л"; прибудова літ. "л"; туалет літ. "М"; огорожа; споруди № 1-2, 4-9, 11-18; мостіння-ІІ; ОСОБА_5 - гараж літ. "Г-1", загальною площею 481,0 кв. м; ганки літ. "г", "г1", "г2"; навіси літ. "Х", "Ц", "Ч"; ворота № 7, у спільній власності - споруди № № 3, 10, 14, літ. "І"; ОСОБА_6 - побутові приміщення літ. "Б-1"; прибудови літ. "б-1"; ганки літ "б"; склад літ "Б1", загальною площею 582,5 кв. м; гараж літ. "В"; майстерня літ. "З"; вбиральня літ. "У"; навіс літ. "Ф".

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 885 428,19 доларів США та 14 365 232 грн 99 грн.

17 листопада 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення діяльності ПАТ "УніКредит Банк" шляхом приєднання до ПАТ "Укрсоцбанк", до якого у свої чергу перейшли всі права та обов'язки ПАТ "УніКредит Банк".

Відповідно до звіту про незалежну оцінку будівель і споруд від 30 січня 2015 року, наданого позивачем, ринкова вартість предмета іпотеки становить 6 186 000 грн, не враховуючи ПДВ.

Додатково позивачем надано рецензію на звіт про незалежну оцінку будівель і споруд від 30 січня 2015 року, проведену відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) .

Відповідачами також подано суду висновки про вартість майна, згідно з якими ринкова вартість предмета іпотеки становить 2 339 600 грн, не враховуючи ПДВ.

Оцінивши надані сторонами докази відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд згідно з приписами ст. 37 Закону України "Про іпотеку" дійшов висновку, що вартість предмета іпотеки становить 6 186 000 грн, не враховуючи ПДВ, відповідно до поданого позивачем звіту про незалежну оцінку будівель і споруд від 30 січня 2015 року, яка є вищою ніж та, що зазначена у наданому відповідачами висновку.

Виходячи з вищевикладеного, правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду про задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на іпотечне майно.

Із вказаними висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд та на спростування доводів апеляційних скарг відповідачів щодо незгоди з розміром стягнутої заборгованості обґрунтовано зазначив, що відсутні будь-які доводи та докази неправильності нарахування, а доводи зводяться лише до того, що заборгованість може бути визначена на підставі первинних документів відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", проте, як правильно зазначив суд, ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо визначення розміру заборгованості та його складових.

Апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи апеляційних скарг відповідачів щодо безпідставного застосування судом звіту про незалежну оцінку будівель і споруд від 30 січня 2015 року, адже заявниками не спростовано вказаних висновків суду першої інстанції. При цьому суд правильно урахував, що відповідачі брали участь у розгляді справи у суді першої інстанції та не висловлювали незгоди із вказаними висновками, не ставили питання про призначення відповідної експертизи.

Крім того, на спростування доводів апеляційних скарг відповідачів, що на час відчуження спірного майна була відсутня заборона на його відчуження, суд правильно зазначив, що станом на час ухвалення рішення основне зобов'язання боржником не виконане, а відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Виходячи зі змісту Закону України "Про іпотеку" (898-15) , Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (410-2004-п) , який був чинним на час реєстрації іпотеки у цій справі (втратив чинність 31 січня 2013 року) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) , апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що ухвалення судом рішення про визнання права власності іншої особи на предмет договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та про поширення на відповідачів відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" статусу іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи, що до них перейшло право власності на нерухоме майно - предмет іпотеки. При цьому суд урахував, що дії попереднього іпотекодавця з відчуження спірного нерухомого майна кредитором під час зняття судовим рішенням обтяження та право власності відповідачів на це майно не оспорюються.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд з дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.