головуючого Юровської Г.В., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року,

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, в якому зазначало, що 29 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № K3V0AK03334022, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 80 тис. доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних, з кінцевим терміном повернення 29 грудня 2012 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором, 29 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки, відповідно до умов яких останній поручився перед банком за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 29 грудня 2005 року № K3V0AK03334022.

Також, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 03 листопада 2005 року № 1858-корп-ов, 20 жовтня 2010 року між

ПАТ КБ "ПриватБанк" та публічним акціонерним банком "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") було укладено договір поруки № 167.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_7 умов договору, станом на 20 червня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 52679,55 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом -

16686,85 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 22 477,84 доларів США; заборгованість за комісією за користування кредитом - 1 960 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором - 11 554,86 доларів США.

На підставі наведеного вище ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором

від 29 грудня 2005 року № K3V0AK03334022 у розмірі 51 427,99 доларів США, що еквівалентно 410 676 грн 40 коп., витрати на юридичну допомогу - 3 200 грн, стягнути солідарно з відповідачів на користь банку 10 тис. грн, а також судові витрати.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 29 грудня 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Акцент-Банк" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову

ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнення судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині стягнення з позивача заборгованості у розмірі 10 000 грн, виходив із того, що позов в цій частині є обґрунтованим та підтверджується належними доказами у справі, які відповідачем не спростовані, зокрема розрахунком заборгованості.

Скасувавши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року заборгованість за тілом кредиту було стягнуто достроково у повному обсязі, рішення виконано у травні 2012 року, а тому правовідносини сторін, зокрема щодо сплати чергових платежів, сплати та нарахування відсотків за кредитним договором, припинились. Разом з тим банк не заявив вимоги з підстав передбачених ст. 625 ЦК України.

Такі висновки апеляційного суду є правильними та відповідають матеріалам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29 грудня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № K3V0AK03334022, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 80 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 грудня 2012 року.

29 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язувався перед банком за виконання зобов'язань боржника за кредитним договором № K3V0AK03334022 від 29 грудня 2005 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 03 листопада 2005 року № 1858-корп-ов 20 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем ПАТ "Акцент-Банк" було укладено договір поруки № 167.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справі, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 29 грудня 2005 року № K3V0AK03334022 у розмірі 52639,17 доларів США, що еквівалентно 417 755 грн 02 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 43166,54 доларів США, заборгованості із відсотків за користування кредитом у розмірі 6 906,03 долари США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 62,97 долари США, штрафу (процентна складова) у розмірі 2503,63 долари США (а. с. 46-48, 49).

Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 07 червня 2012 року ВП № 31692146 рішення суду виконано фактично в повному обсязі. Стягнуто та перераховано на користь стягувача кошти у сумі 417 755 грн 02 коп., що підтверджується квитанцією від 24 травня 2012 року № k78/0/60 (а. с. 51).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 559 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд першої інстанції з висновком якого в цій часині погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме з 24 травня 2012 року, тобто з дати повного погашення боргу відповідачем, підстави для нарахування відсотків за кредитним договором від 29 грудня 2005 року № K3V0AK03334022 відсутні, оскільки зобов'язання сторін за кредитним договором припинилися.

За таких обставин у зв'язку з припинення зобов'язань сторін за спірним кредитним договором, а також враховуючи що позивач вимог про стягнення коштів з підстав передбачених ст. 625 ЦК України не заявляв, апеляційний суд дійшов правильних висновків про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 10 000 грн, оскільки це призведе до подвійної відповідальності ОСОБА_6 за одним і тим самим зобов'язанням.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що судом при розгляді скарги допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року залишити без змін.