Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Амеліна В.І., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 29 травня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 06 травня 2010 року між нею, як найманим працівником, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 було укладено безстроковий трудовий договір, за умовами якого позивач зобов'язувалась виконувати обов'язки оператора автозаправних станцій. 05 серпня 2014 року ОСОБА_4 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Посилаючись на те, що в день звільнення не проведено повного розрахунку при звільненні, просила суд, із урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з ОСОБА_5 на свою користь: заборгованість із заробітної плати у розмірі 2 294 грн 91 коп.; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3 460 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні розмірі 7 664 грн та 1 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 29 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши обставини справи та давши належну оцінку наявним у справі доказам, обґрунтовано виходив із безпідставності позовних вимог.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 29 травня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.