розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2015 року,

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 27 листопада 2012 року з ОСОБА_3 укладено договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки миттєвого випуску та додаткову угоду до договору, за умовами якої останньому надаються грошові кошти у вигляді кредитної лінії з лімітом у розмірі 85 тис. грн зі сплатою 24 % річних за користування кредитними коштами на строк до 26 листопада 2014 року. Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 5 листопада 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 107 586 грн 13 коп.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 107 586 грн 13 коп.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 717 грн 69 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" просить оскаржувані судові рішення змінити в частині розміру стягнення заборгованості, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 107 586 грн 13 коп.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ "Брокбізнесбанк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач, позичальник, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Разом з тим банк не виконав свої договірні зобов'язання щодо списання заборгованості за кредитним договором із спеціального рахунку відповідача, що передбачено п. 12 кредитної угоди, тому відповідно до п. 18 додаткової угоди заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом мала бути зафіксована на дату несплати другого підряд платежу і банк не має права вимагати від боржника сплати процентів за весь період прострочення боргу.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судами встановлено, що 27 листопада 2012 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3 укладено договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки миттєвого випуску та додаткову угоду до договору, за умовами якої останньому надаються грошові кошти у вигляді кредитної лінії з лімітом у розмірі 85 тис. грн зі сплатою 24 % річних за користування кредитними коштами на строк до 26 листопада 2014 року.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Судом установлено, що згідно з випискою по рахунку позичальника за період з 27 листопада 2012 року до 5 листопада 2014 року ним отримано 84 915 грн.

Так, п. 8 додаткової угоди до кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитною лінією щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

Пунктом 17 додаткової угоди визначено, що погашення заборгованості здійснюється в наступній черговості: проценти за користування кредитною лінією; основний борг за кредитною лінією; неустойка.

Отже, грошові кошти в розмірі 23 799 грн 16 коп., які сплачувались позичальником у рахунок погашення заборгованості за період з 27 листопада 2012 року до 30 жовтня 2013 року, у першу чергу спрямовувались на погашення заборгованості за процентами, а потім на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, згідно з розрахунком заборгованості станом на 5 листопада 2014 року прострочена заборгованість ОСОБА_3 склала: 82 714 грн 16 коп. за тілом кредиту; 24 871 грн 97 коп. за процентами за період з листопада 2013 року до жовтня 2014 року.

Крім того, у п. 12 додаткової угоди встановлено, що сплата заборгованості за кредитною лінією та процентів за користування нею відбувається в день зарахування заробітної плати організацією-роботодавцем власника рахунку.

Згідно з п. 13 додаткової угоди у випадку недостатності коштів на рахунку для погашення основного боргу за кредитною лінією та нарахованих процентів за користування нею, відповідач зобов'язаний в термін не пізніше 5 банківських днів з дня зарахування заробітної плати погасити заборгованість відповідно до вимоги банку.

Проте суди не врахували, що відповідно до пп. 12, 13 додаткової угоди банк був наділений правом списання грошових коштів з рахунку відповідача, однак використання такого права не є обов'язковим на відміну від зобов'язань, які взяв на себе позичальник.

Також суди не взяли до уваги те, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Брокбізнесбанк", тобто з 3 березня 2014 року, зарахування заробітної плати та інших платежів на картковий рахунок відповідача повністю припинилось і останній не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості протягом 2014 року та відмовили у стягненні процентів за користування кредитом і за цей період.

Суди у порушення ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надали належної правової оцінки доводам позивача та дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову на підставі невірного і несистемного тлумачення пп. 12, 13 додаткової угоди й вимог закону.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.