розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 9 червня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила ухвалити рішення про позбавлення відповідача, ОСОБА_4, батьківських прав щодо неповнолітніх: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, передавши їй дітей та визначивши дітям місце проживання разом із матір'ю.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за час перебування у шлюбі з 30 листопада 2006 року до 17 липня 2012 року у сторін з'явились діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ще до розірвання шлюбу сторони припинили спільне проживання, а відповідач припинив піклуватись як про неї, так і про дітей.

Судовими рішеннями з відповідача було стягнуто аліменти на її утримання, а також на утримання неповнолітніх дітей. На час звернення до суду з даним позовом заборгованість за аліментами становить 20 336 грн.

Відповідач проживає окремо від дітей, не надає їм матеріальну допомогу, вкрай рідко з ними спілкується, не приймає участі в їх вихованні, не відвідує школу та дитячий садок, що свідчить про ухилення від виконання ним своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей та є підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2015 року у позові про позбавлення батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, про те, що у разі ухилення від виконання свої обов'язків із виховання дітей:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, його буде позбавлено батьківських прав. Покладено на орган опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків із виховання дітей.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 9 червня 2015 року рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 9 червня 2015 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2015 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 листопада 2006 року до 27 липня 2012 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітніх: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 3 лютого 2010 року із ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 у зв'язку з перебуванням її у відпустці по догляду за дитиною.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від

3 лютого 2010 року із ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей по 1/3 частині з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.

Станом на 1 січня 2015 року заборгованість за аліментами становить 20 336 грн.

На початку березня 2015 року відповідач перерахував позивачу 3 000 грн у рахунок погашення боргу за аліментами, а наприкінці березні 2015 року та на початку квітня - додатково 5 000 грн.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області № 29/01-286 від 30 березня 2015 року ОСОБА_4 доцільно позбавити батьківських прав щодо неповнолітніх дітей.

Відмовляючи в позові про позбавлення батьківських прав та попередивши ОСОБА_4 про те, що у разі ухилення від виконання свої обов'язків з виховання дітей його буде позбавлено батьківських прав, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 не сприятиме інтересам дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а із наданого позивачем висновку органу опіки та піклування не вбачається, на підставі яких відомостей цей орган дійшов висновку про доцільність позбавлення батька батьківських прав. Крім того, суд виходив із того, що відповідач не надавав матеріальної допомоги дітям через об'єктивні причини: відсутність постійного місця роботи та проведення з квітня 2014 року активної фази АТО у м. Слов'янську, а врахував часткове погашення відповідачем заборгованості за аліментами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач обов'язків щодо виховання та утримання дітей не виконує, не цікавиться життям своїх синів, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення. Крім того, апеляційним судом враховано психолого-педагогічну характеристику учня 1-А класу Слов'янської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 ОСОБА_6, відношення до батька у нього не сформоване.

Із таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) (далі - постанова Пленуму Верховного Суду) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як роз'яснено у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Дійшовши висновку про позбавлення батьківських прав, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України зазначені положення закону та обставини справи не врахував і помилково скасував рішення суду першої інстанції, виходячи при цьому із того, що ОСОБА_4 обов'язків щодо виховання та утримання дітей не виконує, не цікавиться життям своїх синів, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення.

Разом з тим, апеляційний суд на порушення положень ст. ст. 57- 59 ЦПК України не врахував докази поведінки батька у сукупності з доказами про вчинення ним дій, спрямованих на відновлення повноцінного спілкування з дітьми, а також у сукупності з вищими інтересами його двох неповнолітніх синів, які потребують батьківської уваги та виховання.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, надавши належну оцінку висновку органу опіки та піклування, який є необґрунтованим і немотивованим, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову із попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, що є підставою для залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних