розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля та відшкодування збитків за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_3, на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір купівлі-продажу автомобіля від 6 червня 2011 року, укладений між ним та ОСОБА_2, стягнути на свою користь з відповідача 200 тис. грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 6 червня 2011 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за яким останній зобов'язувався передати йому у власність належний йому автомобіль "Ford", державний номерний знак НОМЕР_1, а він зобов'язувався його прийняти та сплатити 200 тис. грн до укладення договору. Вказував, що ним був проведений розрахунок з відповідачем, проте автомобіль у його власність не перейшов, а перебував тільки у користуванні до 6 січня 2015 року та був вилучений у нього державним виконавцем в ході виконання стягнення заборгованості з відповідача на користь ПАТ "Акцент-Банк". Вважав, що договір купівлі-продажу автомобіля слід розірвати у зв'язку з істотним порушенням ОСОБА_2 договору.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що договір не може бути розірваним, оскільки він є неукладеним з підстав недотримання процедури його посвідчення та істотних умов договору, встановлених законом.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Проте погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна з наступних підстав.

Судами установлено, що автомобіль марки "Ford", модель "Transit", державний номерний знак НОМЕР_1, належить ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

6 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу вищевказаного автомобіля за ціною 200 тис. грн.

6 січня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції відбулось вилучення зазначеного автомобіля на користь публічного акціонерного товариства "Акцент - Банк" у зв'язку з кредитною заборгованістю ОСОБА_2 перед банком.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Суди, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2012 року № 6-149цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Суди, ухвалюючи рішення, встановили, що сторони погодили умови договору (п. 4.4) та дійшли висновку, що позивачем добросовісно виконано обов'язок щодо сплати відповідачу грошових коштів, визначених договором від 6 червня 2011 року в сумі 200 тис. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

При цьому Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) , встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Як убачається з матеріалів справи на момент вилучення державним виконавцем спірного автомобіля його власником був ОСОБА_2

Апеляційний суд, у порушення вимог ст.ст. 212- 214, 315 ЦПК України, переглядаючи рішення суду першої інстанції, вищезазначених вимог закону до уваги не взяв, не перевірив доводи апеляційної скарги щодо наявності істотного порушення договору з боку ОСОБА_2 та шкоди, завданої цим порушенням, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням викладеного, судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ