Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи: відділ державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М., ТОВ "ОТП Факторинг Україна", треті особи: відділ державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 651 від 24 лютого 2014 року таким, що не підлягає виконанню.

У касаційній скарзі ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення ним норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, правильно виходив із того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом у порушення ст. 38 Закону України "Про нотаріат" та п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (z0282-12) , відповідно до яких виконавчі написи нотаріус може вчиняти, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Таким чином, касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2015 року слід відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ