розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - служба у справах дітей Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, про виселення за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Івано - Франківської області від 9 червня 2015 року, -

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 - Франківської області.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Городенківського районного суду Івано - Франківської області від 15 квітня 2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 6 листопада 2007 року було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка перебувала в іпотеці банку. Зазначав, що відповідачі були належним чином повідомлені про звільнення квартири протягом одного місяця, проте дану вимогу не виконали. Крім того, зазначав, що іпотекодавець не мав права реєструвати осіб на адресою предмета іпотеки без згоди банку.

Рішенням Городенківського районного суду Івано - Франківської області від 15 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано - Франківської області від 9 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У поданій касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Зокрема, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав, передбачених законом, для виселення відповідачів із спірної квартири без надання їм іншого постійного житла, оскільки вказана квартира не була придбана за рахунок коштів, отриманих за умовами кредитного договору від 6 листопада 2007 року.

За змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК УРСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК УРСР).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-39цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ