розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Опікунська рада Комінтернівського району у м. Харкові, про отримання дозволу на виїзд неповнолітнього за межі України без згоди та супроводу батька

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року, -

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вони із відповідачем ОСОБА_5 перебували у шлюбі із 25 грудня 1999 року по 04 жовтня 2005 року, від якого мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач відмовляється надати дозвіл на виїзд дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення, що є підставою звернення до суду для отримання такого дозволу на виїзд ОСОБА_6 у супроводі матері ОСОБА_4, до Російської Федерації, Угорщини та Італії до досягнення дитиною шістнадцяти років.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.

За ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно із підпункту 1 пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (57-95-п) , виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька на підставі наведених нормативних положень є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном.

Враховуючи те, що мати дитини просила дозволити виїзд неповнолітнього без згоди і супроводу батька до досягнення дитиною шістнадцяти років, суди обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні такої позовної вимоги.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року залишити без змін.