розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про стягнення суми за договором депозитного вкладу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в справі за його позовом до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк") про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.

Після подання ним до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві виконавчого листа в справі він згодом отримав копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 8 червня 2015 року та постанови про закінчення виконавчого провадження від 24 червня 2015 року. Останньою постановою передбачено передати оригінал виконавчого листа до відповідної уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у цьому банку відповідно до п. 3-1) ч.1 та ч. 5 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Стороною виконавчого провадження (боржник) є ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк". Постановою Національного банку України від 19 березня 2015 року № 88 була відкликана банківська ліцензія цього банку і вирішено його ліквідувати, що свідчить про фактичне вибуття банку зі сторони виконавчого провадження.

Заявник вважав, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є правонаступником банку, оскільки останній щоквартально сплачував Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідні членські грошові внески, крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через своїх уповноважених осіб тимчасової адміністрації у цьому банку та з початку процедури ліквідації банку (з 28 листопада 2014 року) має право розпоряджається коштами та майном цього для можливості розрахунків з усіма його кредиторами.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд замінити сторону виконавчого провадження з ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення його заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані ухвали суду постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов до правильного висновку про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є правонаступником ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

Ураховуючи викладене та положення ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити ухвалу суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року залишити без змін.