розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 про визнання недійсною та скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Байрамова Талята Рефатовича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, заінтересована особа - ОСОБА_6, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 вересня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаною вище скаргою, посилаючись на те, що у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві) на виконанні знаходиться виконавче провадження за виконавчим листом № 2-3513 від 23 травня 2008 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

10 березня 2015 року він отримав постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 5 лютого 2012 року, у зв'язку з чим подав до Міністерства юстиції України скаргу на дії державного виконавця Байрамова Т.Р. та отримав відповідь, що у матеріалах справи виконавчого провадження відсутній оригінал або дублікат виконавчого документа.

Заявник зазначав, що не ухилявся від виконання своїх зобов'язань, виконує рішення суду у добровільному порядку. Вважав, що заборгованості зі сплати аліментів не має, тому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 5 лютого 2012 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 9 червня 2015 року скаргу ОСОБА_4 задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Байрамова Т.Р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 5 лютого 2015 року.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 вересня 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи ухвалу районного суду та відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_4, апеляційний суд, правильно застосувавши вимоги ст. ст. 338, 387 ЦПК України та Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що заявник має заборгованість зі сплати аліментів, не погашає її, довідку - розрахунок заборгованість не оспорив, тому державний виконавець вчинив правомірні дії в межах виконавчого провадження, направлені на виконання рішення суду.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за скаргою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві з пропущенням строку апеляційного оскарження безпідставні, оскільки апеляційна скарга здана на пошту 30 червня 2015 року, тобто у строк, передбачений ч. 6 ст. 70, ч. 2 ст. 294 ЦПК України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити ухвалу суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ