Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", третя особа - приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу Петровська Людмила Олексіївна, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 21 травня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством акціонерного банку "Укргазбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк"), було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав йому на споживчі цілі кредитні кошти у розмірі 31 тис. доларів США зі сплатою 13,8 % річних за користування ними на строк до 20 травня 2026 року. На забезпечення виконання його кредитних зобов'язань між банком та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Вважав, що на дані правовідносини поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки кредитний договір містить положення, що порушили його становище як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України. Вказував, що банк, надавши кредит у доларах США, порушив норми ст. 99 Конституції України, ст. ст. 3, 13, 524 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому що використання іноземної валюти за споживчими кредитами дозволяється лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України, яку відповідач, на його думку, на час укладання кредитного договору не мав.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 21 травня 2008 року, укладений між ним та ПАТ "Укргазбанк", і як наслідок недійсності основного зобов'язання визнати недійсним договір іпотеки від 21 травня 2008 року, укладений між ПАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_6, а також зобов'язати нотаріуса Петровську Л.О. виключити з реєстру передану в іпотеку вищевказану квартиру.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позивач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту в іноземній валюті до вільно обраного ним банку, а саме ПАТ "Укргазбанк", який мав право на видачу такого кредиту, що підтверджується наявними у нього банківською ліцензією, дозволом та генеральною ліцензією і додатками до них, отримавши від банку всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. При цьому позивач надалі схвалив цей договір, так як вносив платежі на погашення кредитної заборгованості, не ставлячи під сумнів самі умови кредитного договору, який підписаний обома сторонами. Разом з цим суди вірно застосували відповідні положення ЦК України (435-15) та Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Отже, судові рішення є законними і обґрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.