Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Харківського міського управління Головного управління Міністрства внутрішніх справ України в Харківській області про відшкодування майнової шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - Харківське МУ ГУ МВС України в Харківській області) про відшкодування майнової шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він з 4 листопада 2008 року наказом ГУ МВС України в Харківській області звільнений з органів внутрішніх справ з посади оперативного уповноваженого сектора карного розшуку Жовтневого РВ Харківського МУ ГУ МВС України в Харківській області, в запас Збройних Сил України через хворобу. 12 листопада 2008 року Харківське МУ ГУ МВС України в Харківській області подало в Головне Управління Пенсійного Фонду України (далі - ГУ ПФ України) його грошовий атестат та довідку до нього для нарахування розміру пенсії. Згідно з повідомлення про призначення пенсії з Пенсійного фонду України від 8 січня 2009 року йому була призначена пенсія в розмірі 1 608 грн 40 коп. Указував на те, що після звільнення з органів внутрішніх справ йому стало відомо про порушення його прав під час проходження служби з нарахування виплати грошового забезпечення, що вплинуло на розмір пенсії. 14 серпня 2009 року він звернувся із заявою до ГУ МВС України в Харківській області з проханням відновити його права, на що отримав відмову. Позивач вважає, що у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання вбачається причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями Харківського МУ ГУ МВС України в Харківській області зі своєчасного подання до Пенсійного фонду України його правильно заповненого грошового атестата та довідки до нього, заподіяним майновим збитком у розмірі 18 669 грн 52 коп. Вважає, що сума заподіяної шкоди в розмірі 18 669 грн 52 коп. виникла у результаті неправомірних дій Харківського Міського Управління, тому просив суд стягнути з відповідача вказану суму майнового збитку з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7 654 грн 58 коп. і 3% річних - 3 173 грн 82 коп.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, відмовлено в позові з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_3 звертаючись до суду із зазначеним позовом, керуючись ст. 1166 ЦК України, просив стягнути з відповідача 18 669 грн 52 коп. шкоди, яка складається з невиплаченої йому пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Судом установлено, що після звільнення позивача з органів внутрішніх справ 4 листопада 2008 року, 12 листопада 2008 року ХМУ ГУ МВС України в Харківській області подало до ГУ ПФУ в Харківській області грошовий атестат та довідку до нього для нарахування розміру пенсії. Згідно повідомлення про призначення пенсії від 8 січня 2009 року ОСОБА_3 була призначена пенсія в розмірі 1 608 грн 40 коп.

Судом також установлено, що після подачі 12 листопада 2008 року відповідачем до ГУ ПФУ в Харківській області грошового атестату та довідки до нього для нарахування позивачу пенсії та нарахування такої пенсії, між сторонами виник спір стосовно не нарахування та невиплату йому відповідачем доплат до премії, невиплати такої премії та надбавок, які передбачають перерахунок призначеної позивачу пенсії.

При цьому, як свідчить постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання зазначених дій відповідача неправомірними щодо нарахування вказаних надбавок та премій, залишена без змін (а.с. 13-15). Зазначена постанова ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2013 року, залишена без змін (а.с. 28-30).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 5 березня 2013 року відповідач направив до ГУ ПФУ в Харківській області грошовий атестат позивача від 15 лютого 2013 року та довідку до нього, з 1 квітня 2012 року позивачу проведено перерахунок пенсії та така пенсія призначена в розмірі 2 065 грн 24 коп. (а.с. 46-51).

Указані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про відсутність вини відповідача в спричиненні позивачу зазначеної шкоди.

За таких підстав, апеляційний суд ухвалюючи рішення про відмову в позові, з урахуванням вимог ст. 1166 ЦК України та роз'яснень, наданих у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року (v0006700-92) , дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.