розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2014 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що 6 березня 2011 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "CHERY-AMULET", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснила на неї наїзд, внаслідок чого їй завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості. У зв'язку з ушкодженням здоров'я вона в період 7 березня по 11 квітня 2011 року перебувала на лікарняному. Посилаючись на те, що у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою їй завдано шкоду, просила задовольнити позов.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 травня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення втраченого заробітку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 втрачений заробіток у розмірі 3 934 грн 99 коп., рішення в частині відшкодування моральної шкоди змінено, зменшено розмір моральної шкоди до 20 000 грн.

ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить рішення апеляційного суду в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_3 втраченого заробітку у розмірі 3 934 грн 99 коп. скасувати, залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з неї коштів на відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення втраченого заробітку та ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з наявності підстав для стягнення на користь позивача втраченого заробітку у розмірі 3934 грн 99 коп.

Однак погодитись з такими висновками апеляційного суду неможливо.

Судами встановлено, що 6 березня 2011 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "CHERY-AMULET", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснила наїзд на ОСОБА_3, внаслідок чого їй завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У зв'язку з ушкодженням здоров'я позивач в період 7 березня по 11 квітня 2011 року перебувала на лікарняному.

На момент ДТП ОСОБА_3 працювала в управлінні праці та соціальної політики Роздільнінській РДА, їй за вказаний період була виплачена допомога по тимчасовій втраті непрацездатності в розмірі 1711 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1195 ЦК України

фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Згідно частини першої статті 1197 ЦК України

розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 стійка втрата працездатності у відсотках не встановлювалась, а втрату заробітку у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок оплати часу перебування на лікарняному у розмірі меншому, ніж вона могла отримати середній заробіток в цей період, останньою не доведено.

Виходячи з таких обставин, суд першої інстанції дійшовши правильного висновку, що ОСОБА_3 працює в управлінні праці та соціальної політики Роздільнінській РДА, застрахована у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (з січня 2015 року Фонд соціального страхування України), в якості втраченого заробітку їй було виплачено допомога по тимчасовій втраті непрацездатності в розмірі 1711 грн, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення втраченого заробітку.

З огляду на викладене, рішення апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2014 року в цій частині, яким помилково скасовано рішення суду першої інстанції в частині вирішення вказаних вимог, ухвалене згідно із законом, підлягає скасуванню із залишенням у силі в цій частині рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 травня 2014 року, як це передбачено ст. 339 ЦПК України.

В частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

При цьому колегія суддів виходить із положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на судові рішення в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2004 року. Підстав для скасування зазначеної ухвали, з огляду на те, що рішення апеляційного суду скасоване в частині вирішення вимог про стягнення втраченого заробітку, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2014 року в частині вирішення вимог про стягнення втраченого заробітку скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 травня 2014 року.