головуючого Червинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 серпня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 9 квітня 2009 року йому було відмовлено в задоволенні позову до дільничного інспектора РВ ГУ МВС України в Харківській області Юсіфова А.Н. про скасування протоколу та постанови від 2 лютого 2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП України. Суд направив йому копію постанови на двох аркушах, проте при ознайомленні із матеріалами справи він виявив фальсифікацію. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2012 року постанова Шевченківського районного суду Харківської області від 9 квітня 2009 року була скасована, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2012 року його позов задоволено частково. Скасовано постанову від 2 лютого 2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, складену дільничним інспектором Шевченківського РВ ГУ МВС України в Харківській області Юсіфовим А.Н., справу про адміністративне правопорушення закрито.

Посилаючись на те, що у зв'язку з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, йому було завдано моральну шкоду, позивач в рахунок її відшкодування просив за рахунок коштів державного бюджету стягнути 350 000 грн.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 серпня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не відповідають цим вимогам.

Під час розгляду справи судами було встановлено, що ОСОБА_6 11 лютого 2009 року звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до дільничного інспектора Шевченківського РВ ГУ МВС України в Харківській області Юсіфова А.Н. про скасування протоколу та постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 9 квітня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено, оригінал постанови у справі надруковано на 3-х аркушах.

За заявою позивача копія постанови від 9 квітня 2015 року направлена йому поштою. Як додаток в тексті супровідного листа вказано, що копія постанови на 2-х аркушах.

Судами також встановлено, що при розгляді справи будь-яких відмінностей у тексті оригіналу постанови від 9 квітня 2015 року (на 3-х аркушах) та тексті копії постанови від 9 квітня 2015 року, направленої по пошті ОСОБА_6 (на 2-х аркушах з надрукованим текстом з обох сторін листка), не встановлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року постанову Шевченківського районного суду Харківської області від 9 квітня 2009 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про скасування протоколу про адміністративне правопорушення та постановлено ухвалу, якою провадження у справі у цій частині позовних вимог закрито. В іншій частині постанову суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, постанову Шевченківського районного суду Харківської області від 9 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 15-17).

При новому розгляді справи постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2012 року позовну заяву ОСОБА_6 задоволено частково. Скасовано постанову дільничного інспектора Шевченківського РВ ГУ МВС України в Харківській області Юсіфова А.Н. про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності від 2 лютого 2009 року, справу про адміністративне правопорушення закрито та закрито провадження у справі в частині скасування протоколу про адміністративне правопорушення серії ХА № 924489 від 2 лютого 2009 року у зв'язку зі спливом строку для накладення адміністративного стягнення (а. с. 4).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 суди виходили із того, що із тексту постанови від 30 серпня 2012 року вбачається, що оскаржувана ОСОБА_6 постанова була скасована виключно з тих підстав, що вона не відповідала процесуальним вимогам щодо її складання, в той же час судом підтверджено факт, що ОСОБА_6 1 лютого 2009 року знаходився в громадському місці у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль і дільничний інспектор мав повне право як на складання протоколу, так і на винесення відповідної постанови про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином встановлено, що при повторному розгляді справа перебувала в провадженні суду менше двох місяців (20 днів), тому порушень строків, на які посилався позивач, немає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 122 КАСУ, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Також суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність посилання ОСОБА_6 на те, що 30 серпня 2012 року Шевченківським районним судом Харківської області ухвалено невмотивоване судове рішення, оскільки вказана обставина є підставою не для відшкодування моральної шкоди, а для його оскарження до вищої судової інстанції.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає також у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Суди, встановивши, що провадження у адміністративній справі щодо притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності закрито на підставі ст. 247 КУпАП, не звернули уваги на вищезазначені положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) і належним чином не перевірили заявлених позивачем вимог та виходячи із цього не визначилися із розміром шкоди, яка підлягає відшкодуванню, а тому дійшли до передчасного висновку про відмову у позові не дослідивши зазначених обставин у справі.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.