розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства "Максіма" про розірвання договору оренди за касаційною скаргою та доповненнями до неї ОСОБА_3 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 7 вересня 2011 року між представником його батька, ОСОБА_4, та фермерським господарством "Максіма" (далі - ФГ "Максіма") було укладено договір оренди транспортних засобів (тракторів колісних) строком на 5 років. Даний договір нотаріально посвідчено. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Він, як спадкоємець, звернувся до відповідача з вимогою повернути йому вказані транспортні засоби в зв'язку зі смертю орендодавця, проте отримав відповідь, що вказана причина не є підставою для припинення договору оренди.

Посилаючись на те, що на порушення п. п. 7.2.2., 7.2.5., 7.2.9., укладеного договору оренди, відповідач несвоєчасно здійснював орендні платежі, не забезпечив охорону транспортних засобів, що орендуються, не здійснив страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, позивач просив суд розірвати договір оренди, зобов'язати відповідача повернути йому орендовані транспортні засоби та стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди транспортних засобів від 7 вересня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5975, укладений між ОСОБА_4, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_6, та ФГ "Максіма".

Зобов'язано відповідача повернути ОСОБА_3 трактор колісний Т-150К, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та трактор колісний МТЗ - 82.1, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та доповнення до неї, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову про розірванні договору оренди транспортних засобів та зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортні засоби, апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів тієї обставини, що договір оренди транспортних засобів виконувався неналежним чином та останній своєчасно не повідомив про зміну власника транспортних засобів.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.

Установлено, що 7 вересня 2011 року між ОСОБА_4, в особі його представника ОСОБА_6, та ФГ "Максіма" було укладено договір оренди трактора колісного марки "Т-150-К" 1992 року випуску та трактора колісного марки "МТЗ-82.1" 2001 року випуску, строком на 5 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом

ОСОБА_3 успадкував від ОСОБА_4 майно, яке складається з: трактора колісного марки "Т-150-К" 1992 року випуску, та трактора колісного марки "МТЗ-82.1" 2001 року випуску.

10 червня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому вказаних вище орендованих тракторів, посилаючись на те, що зазначений договір оренди втратив чинність у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 На дане звернення відповідач письмово повідомив позивача, що немає наміру розривати договір достроково.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 посилався на недотримання відповідачем наступних пунктів договору: 7.2.2. своєчасне здійснення орендних платежів, 7.2.5. забезпечення охорони транспортних засобів, що орендуються, 7.2.9. страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу.

Розділом 5 договору оренди встановлено орендна плата, по 50 грн за кожний транспортний засіб, тобто 100 грн та порядок розрахунків - щомісячно.

У п. 6.1.2 договору оренди сторони погодили право орендодавця звернутись у судовому порядку із вимогою про дострокове розірвання договору, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу.

Апеляційний суд не врахував, що остання оплата проведена в лютому 2014 року, а позов пред'явлено в листопаді 2014 року саме з підстав несплати орендних платежів понад три місяці.

Викладене свідчить про те, що при вирішенні спору, апеляційним судом фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.